Соціальне служіння

Європі (Католицьке відділення в справах світової охорони здоров’я) та о. Ігоря Козанкевича, Голови Соціальної комісії Єпархії.

«Збудувати храм матеріальний легше, ніж відбудувати храм людської душі, – сказав владика Ярослав, – наша Церква після виходу з підпілля найперше мусила будувати храми та вишколювати священство. Сьогодні ж вже настав той час, коли ми повинні серйозніше зайнятися соціальним служінням. Зокрема, нам слід на високому професійному рівні подбати про допомогу потребуючим».

Під час зустрічі присутні викреслили  два основні напрямки праці у сфері подолання ВІЛ/СНІДу, в яких на даному етапі покликана діяти Церква. Перший – це інформаційно-підготовчий, адже, як сказав владика Ярослав: «Церква повинна говорити про епідемію ВІЛ/СНІДу на фаховому, доступному і водночас переконливому рівні». Йдеться про підготовку високопрофесійних спеціалістів у цій ділянці праці та про профілактику епідемії ВІЛ/СНІДу.

Іншим важливим напрямком є допомога тим, хто вже є ВІЛ-позитивним. Найперше, це морально-психологічна підтримка зі сторони духовенства та мирян, а також скерування до медичних закладів на лікування.

Присутні погодилися з владикою Ярославом (Прирізом) у тому, що сьогодні Церква для подолання епідемії ВІЛ/СНІДу має послуговуватись не лише священиками чи семінаристами, але й воцерковленими мирянами. Було також констатовано, що ефективна праця буде неможливою без створення належної матеріальної бази.  У цьому контексті було відзначено, що в Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії є добрі задатки для праці в цьому напрямку. Зокрема, тут діє Реабілітаційний центр «Назарет» для осіб узалежнених від наркотиків, котрі, по-суті, є групою підвищеного ризику зараження ВІЛ/СНІД-ом.