Місце щасливих людей

Кожен з нас по-різному уявляє, що таке щастя. Не один раз задумувались над тим, яким воно повинно бути, що ми повинні відчувати і як нам його знайти. Напевно, найкращим порадником у цій справі є діти, адже нам є чого у них повчитись. Особливо відчутно це при візиті у благодійний фонд Карітас Коломия. Змучені, але щасливі […]

Кожен з нас по-різному уявляє, що таке щастя. Не один раз задумувались над тим, яким воно повинно бути, що ми повинні відчувати і як нам його знайти. Напевно, найкращим порадником у цій справі є діти, адже нам є чого у них повчитись. Особливо відчутно це при візиті у благодійний фонд Карітас Коломия.

Змучені, але щасливі та заряджені позитивною енергетикою працівники фонду разом з дітьми приїхали з табору, який закінчився на днях. Він тривав  цілий тиждень в селі Голошино Верховинського району. До нього відбулись два заїди в Дорі та по одному в Ямній та Ільцях.

«Цього року ми вирішили розширити локацію таборів, – розповідає директор фонду Сергій Триф’як. – і вибрали цю місцевість. По-перше, тут кращі умови проживання, по – друге це далеко від цивілізації, а по-третє – неймовірна краса карпатських гір».

Табір відвідало 35 дітей віком від 7 до 17 років. Дівчатка з хлопчиками жили у дерев’яних будиночках окремо один від одного, по двоє-троє у кімнаті. Програма була надзвичайно насиченою. Рано о 8 усі діти ішли на ранішню молитву, потім на зарядку, після чого їх чекав сніданок та катехизація. Впродовж дня діти майже не мали вільної хвилини, адже після усіх ранішніх занять вони йшли у гори, купались в басейні, вчились чомусь новому на майстер-класах, або ж проводили теренові ігри.

Також проводились тематичні вечірки.

«Ми з колегами не раз сміялись, – всміхаючись, згадує організатор таборів Наталія Григорчук. – Вечірка тривала півгодини, а діти збирались  цілу годину. Дівчаткам ми робили зачіски, та й хлопчаки приводили себе в порядок. Ми любили спостерігати, як хлопчик залицяється до дівчинки. Це було щиро. У дорослих, на жаль, ми не часто можемо таке побачити».

Наталія Ярославівна надзвичайно сильно любить  свою роботу, власне, через дітей. Це був її 25 заїзд.

«В себе вдома я маю спеціальну коробочку, в якій зберігаю подарунки від дітлахів. Це і браслети, і фенічки, і записки, – признається пані Наталія. – Насправді, сучасні діти абсолютно інші. Їхню довіру потрібно заслужити. Я не раз помічала, що дітям не вистачає живого спілкування як з друзями, так і з батьками, які закрутившись в повсякденній рутині не намагаються зрозуміти дитину. Але сама найголовніша помилка – це не спілкування з ними, як з рівними. Наприклад, діти дуже часто сприймають телефон як засіб батьківського контролю, а не як засіб для нормальної розмови».

Також кожного дня дітям давали завдання, наприклад, дарувати один одному подарунки, підтримувати чи подзвонити батькам, і сказати, що вони їх люблять. Звичайно, ніхто нікого не примушував. Якщо дитина не хотіла, то аніматори спочатку розпитували причину і намагались змінити її рішення. Якщо дитина не хотіла, пропонували щось інше. У таборі був лікар і духівник, кожен з яких мав свої обов’язки.

«У нас також була година обіймів. Кожен один одного обіймав, – каже пані Наталія. – Ми завжди наголошували на тому, що табір – це сім’я, де разом вирішуються проблеми і діляться радістю. Зустрічаючись з дітьми через рік, я бачу зміни. Вони стають більш чуттєвими, добрішими».

Найбільшою подякою для Наталі Ярославівни і о.Сергія є усмішки дітей та їхнє бажання знову відвідувати табори.

Зараз працівники Карітасу планують відсвяткувати закриття літнього сезону, запропонувавши цікаву програму дітям і їхнім батькам. А далі – осінні та зимові табори. Де саме, ще ніхто не знає, але можливо вони знову повернуться у Голошин.

Окрім цього, до кінця року на базі Карітасу тривають кулінарні заняття для дітей, з якими працює фонд та молоддю з особливими потребами. Кожний місяць є тематичний, наприклад, серпень присвячений приготуванню десертів. Перед тим у Коломийському Карітасі відбувся кулінарний табір.

Для дітей такі заїзди є «місцем щасливих людей», адже кілька років тому в Дорі, переписали та заспівали відому пісню Скрябіна, діти присвятили її саме таборам. Тут вони отримують те, чого не можна купити за гроші.

Автор: Соломія Мардарович

Фото із Архіву Карітасу Коломия

Теги: