Місце, де жінки знайшли підтримку

Навесні 2022 року життя Валентини змінилося назавжди. Через постійні обстріли та небезпеку вона була змушена залишити свій дім і переїхати до Запоріжжя.

Як і тисячі інших людей, які рятувалися від війни, жінка взяла із собою лише найнеобхідніше. Позаду залишилися звичне життя, знайомі місця, друзі та спогади, які роками наповнювали її дні.

Перші місяці на новому місці виявилися непростими. Хоча Валентина була у відносній безпеці, відчуття тривоги та невизначеності нікуди не зникли. Найважче було не лише пережити втрату дому та звичного укладу життя, а й впоратися з самотністю, яка поступово заповнила її будні.

«Здавалося, що після всього пережитого настала якась дивна тиша. Я багато часу проводила вдома. Не хотілося нікуди виходити, ні з ким спілкуватися. День минав за днем, і вони ставали схожими один на одного», – згадує Валентина.

Дні здебільшого проходили в чотирьох стінах. Жінка постійно стежила за новинами, хвилювалася за близьких і думала про те, що залишилося позаду. Зовнішній світ поступово ставав дедалі віддаленішим, а думка про те, щоб зробити щось для себе – прогулятися містом, відвідати якийсь захід чи просто провести час серед людей – здавалася майже недосяжною.

Одного дня друзі запропонували їй відвідати арттерапевтичне заняття в місцевому центрі Карітас, що працює за підтримки Європейського Союзу. Спочатку Валентина поставилася до цієї ідеї без особливого ентузіазму. Вона не вважала себе творчою людиною і не була впевнена, що подібні заняття можуть їй допомогти.

Втім, жінка вирішила спробувати.

Перший візит став початком невеликих, але дуже важливих змін. Під час занять учасники малювали, створювали вироби власними руками, виготовляли традиційні ганчір’яні ляльки, спілкувалися та проводили час разом. У теплій і доброзичливій атмосфері поступово народжувалося відчуття довіри та спокою.

«Я зрозуміла, що мені потрібне спілкування. Я не можу без нього обійтися. Тут можна поговорити, послухати інших, відволіктися від важких думок», – розповідає Валентина.

З часом випадкові візити перетворилися на важливу частину її життя. Жінка почала чекати на кожну нову зустріч. Вони стали не лише приводом вийти з дому, а й можливістю відчути підтримку та побути серед людей, які також пережили втрату, вимушений переїзд і складні життєві обставини.

Сьогодні Валентина з усмішкою говорить, що її девіз – «будь-де, тільки не вдома». За цими словами приховується важливе відкриття: ізоляція та самотність не допомагають впоратися з переживаннями, тоді як спілкування та участь у спільних заходах повертають сили рухатися вперед.

Особливо цінним для неї стало те, що творчість, яку раніше вона вважала чимось далеким від себе, перетворилася на дієвий спосіб відновлення внутрішньої рівноваги. Через прості творчі заняття жінка навчилася хоча б ненадовго відкладати тривожні думки, зосереджуватися на теперішньому моменті та знаходити радість у маленьких щоденних речах.

Історія Валентини нагадує, що відновлення після пережитих втрат часто починається з простих людських кроків. Іноді достатньо місця, де тебе готові вислухати, людей, які розуміють твій біль, та можливості знову відчути себе частиною спільноти.

На арттерапевтичні заходи Карітас приходять як місцеві жителі, так і люди, які були змушені залишити свої домівки через війну. У кожного своя історія, але всіх об’єднує прагнення знайти підтримку, нові знайомства та простір, де можна хоча б ненадовго відчути спокій.

Завдяки підтримці Європейського Союзу фахівці Карітас допоможуть близько 27 000 людей у чотирьох містах України. Проєкт передбачає надання продовольчої та гігієнічної допомоги, послуг із захисту, психологічної підтримки, а також організацію заходів для дітей у просторах, дружніх до дитини. Для багатьох людей така підтримка стає важливим кроком на шляху до відновлення та повернення відчуття опори в житті.

Теги: