Батьки, які втратили своїх синів на війні, щомісяця зустрічаються у Карітасі
“Жити без надії – це перестати жити…” Батьки, які втратили своїх синів на війні, щомісяця збираються на дружні зустрічі з Карітас Івано-Франківськ. Цього разу говорили про надію – про її переваги, про різницю між надією і очікуванням, про те, що дуже важливо, аби не втрачати надію, потрібно коло підтримки, а також дарувати надію іншим. Групову […]
“Жити без надії – це перестати жити…” Батьки, які втратили своїх синів на війні, щомісяця збираються на дружні зустрічі з Карітас Івано-Франківськ.
Цього разу говорили про надію – про її переваги, про різницю між надією і очікуванням, про те, що дуже важливо, аби не втрачати надію, потрібно коло підтримки, а також дарувати надію іншим.
Групову консультацію для батьків загиблих учасників АТО провела психологиня Карітасу Наталя Андрусів. А далі – приємний подарунок – майстер-клас “Великодня композиція” від Наталії Мельникової. Тут, у колі друзів та фахівців, батьки загиблих учасників АТО мають можливість поспілкуватися, поділитися думками, почути пораду психолога. Вони живуть з почуттям втрати, однак такі щирі та відкриті.
Зустрічі з батьками загиблих учасників АТО організовуються в рамках проекту “Долаючи розломи у громадах, що постраждали від конфлікту: від зцілення до співпраці” за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини та Карітасу Німеччини.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Теги:
Читайте також
Місце, де вибудовують майбутнє: як працює дитячий центр Карітасу Лубни
Дитячий центр на Полтавщині працює в рамках проєкту «Готуємо дітей і молодь до майбутнього» Карітасу України.
Повернення до власного коріння: як Анна Лодигіна відновлює справжню історію української культури
Українська дослідниця й журналістка Анна Лодигіна понад чотири роки викриває в архівах Європи міфи про «російське» походження митців.
Якою має бути інклюзія: Карітас України розпочинає проєкт «Спроможні родини – інклюзивні громади»
Як зробити так, щоб люди з інвалідністю та їхні родини могли не лише отримувати підтримку, а й впливати на рішення у своїй громаді?