Асертивна поведінка або як відстоювати себе та поважати інших. Блог психолога

Впродовж життя в нас неодноразово траплялися ситуації, коли важко відмовити чи відстояти свою позицію. Більшість з нас не вміють говорити «Ні», навіть якщо це завдає шкоди нашій особистості. Пропоную познайомитись із таким поняття як «асертивність». Асертивність – це вміння відстоювати свої права та межі, висловлювати почуття, погляди, поважаючи себе та свого співрозмовника. Асертивність – це […]

Впродовж життя в нас неодноразово траплялися ситуації, коли важко відмовити чи відстояти свою позицію. Більшість з нас не вміють говорити «Ні», навіть якщо це завдає шкоди нашій особистості.

Пропоную познайомитись із таким поняття як «асертивність». Асертивність – це вміння відстоювати свої права та межі, висловлювати почуття, погляди, поважаючи себе та свого співрозмовника. Асертивність – це вміння говорити «Ні». Асертивна поведінка поєднує внутрішню силу та ввічливість у стосунках до оточуючих. Це здатність у ситуаціях зовнішнього тиску, коректно відстояти свої інтереси, спокійно сказати «ні» тому, що вас не влаштовує.
Вчені описали три стилі поведінки у спілкуванні.
1. Пасивна поведінка – коли людина не бажає висловлювати свою позицію, погляди. Такі люди нехтують власними інтересами, власним «Я». Не вміють відмовити, навіть коли це невигідно чи небезпечно. Вони дуже легко піддаються впливу та ризикують стати жертвою шахраїв чи потрапити до небезпечної компанії.
2. Агресивна поведінка – коли людина обирає «напад», не розібравшись у ситуації, не вислухавши поглядів інших, не сформувавши чітко власної позиції. Таку манеру спілкування важко назвати етичною, ввічливою.
3. Асертивна поведінка – її називають золотою серединою. Це вміння домовлятися, вислухати та врахувати інтереси всіх сторін. Вміння ввічливо відмовитися від того, що не підходить та рішуче від того, що може бути небезпечним. Це спілкування на рівних.

На відміну від агресивної поведінки в якій людина ставить свої потреби вище потреб інших, провокуючи конфлікт, і пасивної поведінки, коли людина дозволяє іншим порушувати власні права – асертивна передбачає партнерство, збереження поваги у найскладніших ситуаціях.

Нам важливо навчити дітей асертивності для ефективної, ввічливої та не шкідливої комунікації.
Ось декілька способів, як можна допомогти дитині набути асертивності.
Учіть дітей :
– розмовляти один з одним;
– вислуховувати інших;
– ввічливого спілкування;
– висловлюватись від свого імені;
– формувати адекватну самооцінку;
– висловлювати свої потреби конкретно та чітко;
– що вона має право говорити «Ні».
– говорити чесно і відверто;
– дотримуватись власних принципів та захищати їх.

Підготувала психологиня Дитячого центру Карітасу Борислав Ірина Дуб 

---

Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/

Теги: