Міркування про захист прав людей з інвалідністю

Як навчити людей з інвалідністю захищати свої права і забезпечити фінансування соціальних послуг в громадах?

Підтримка обороноздатності України нині є безумовним пріоритетом. Чи доречно ставити питання про фінансування соціальних послуг для людей з інвалідністю, зокрема з інтелектуальними, ментальними та психічними порушеннями?  
 
Так, адже захист держави — це не лише захист її територій, а й збереження людей, їхньої гідності та забезпечення права на повноцінне життя. Саме тому фінансування соціальних послуг для людей з інвалідністю, зокрема з ментальними та психічними порушеннями, не варто протиставляти потребам оборони. Це взаємопов’язані складові стійкості держави та її громад.   

Проблеми сьогодення й виклики майбутнього 

Сьогодні значна частина людей із такими порушеннями залишається залежною від постійної підтримки своїх родин. Батьки та опікуни нерідко змушені відмовлятися від роботи, професійної реалізації та суспільного життя, щоб забезпечувати щоденний догляд за своїми близькими. Це призводить до фінансового й емоційного виснаження сімей, соціальної ізоляції та зростання ризику потрапляння людей з інвалідністю до інституційних закладів.  
   
Війна загострила наявні проблеми, а ще й створила нові виклики. Військовослужбовці повертаються з фронту не лише з фізичними травмами. Частина з них несе тягар тяжких психологічних травм, посттравматичного стресового розладу,інших психічних та когнітивних порушень, які можуть потребувати тривалої комплексної підтримки. Хоча потреби цих людей відрізняються від потреб осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку, громади мають бути спроможними забезпечувати індивідуалізовані послуги для різних категорій населення.  
   
Тому розвиток системи соціальних послуг сьогодні — це не лише відповідь на потреби людей, які вже живуть з інвалідністю, а й підготовка громад до довгострокових соціальних наслідків війни 

Послуги під захистом фінансування 
 
Особливої актуальності набуває розвиток денного догляду, соціальної адаптації, підтриманого проживання, психосоціальної підтримки та послуг тимчасового відпочинку для осіб, які здійснюють догляд. Такі послуги дозволяють людям з інвалідністю залишатися частиною громади, розвивати навички самостійності, підтримувати соціальні зв’язки, а їхнім родинам — зберігати можливість працювати та вести повноцінне життя.  

З 15 жовтня Карітас України разом із Карітасом Тернопіль розпочинає проєкт «Спроможні родини – інклюзивні громади». Ми працюватимемо на формування сталої системи соціальних послуг через залучення батьків, опікунів, громадських організацій та органів місцевого самоврядування до визначення потреб, бюджетного планування й ухвалення рішень. Важливо, щоб соціальні послуги поступово ставали частиною системного фінансування з місцевих бюджетів відповідно до реальних потреб населення та фінансових можливостей громад.  

Бачити перспективу 

Ми повинні також думати наперед. Батьки людей із тяжкими інтелектуальними та психічними порушеннями старіють, і вже сьогодні багато з них ставлять собі запитання: хто подбає про їхніх дітей, коли вони самі більше не зможуть цього робити? Відкладення вирішення цього питання лише поглиблюватиме проблему та може призвести до значно більших соціальних і фінансових витрат у майбутньому.  
   
Тому фінансування соціальних послуг — це не просто видатки місцевого бюджету. Це інвестиція в людський потенціал, збереження родин, соціальну згуртованість і стійкість громад.  

Окремої уваги потребує питання реальних обсягів фінансування соціальних послуг для людей з інвалідністю, зокрема з інтелектуальними та психічними порушеннями, з місцевих бюджетів. Сьогодні важливо говорити не лише про наявність відповідних програм, а насамперед про конкретні суми коштів, які громади щороку передбачають і фактично витрачають на забезпечення потреб цієї категорії населення. Адже навіть за наявності мільйонних бюджетів соціальних програм фінансування безпосередньо денного догляду, підтриманого проживання, соціальної адаптації та інших необхідних послуг може залишатися мінімальним або взагалі не передбачатися. Важливо проаналізувати, скільки коштів виділяється на ці послуги в абсолютних сумах, яку частку вони становлять у загальних видатках місцевих бюджетів, скільки припадає на одного потенційного отримувача та наскільки ці обсяги відповідають фактичній потребі. Адже питання не лише в тому, чи має громада кошти, а й у тому, яку суму вона реально спрямовує на забезпечення гідного життя людей, які потребують щоденної підтримки. Саме тому проєкт «Спроможні родини – інклюзивні громади» покликаний сприяти ухваленню конкретних, фінансово обґрунтованих бюджетних рішень, які забезпечуватимуть не формальну наявність соціальних програм, а реальну доступність необхідних послуг.  

Публікацію створено міжнародним благодійним фондом «Карітас України» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії»/ Strong Civil Society of Ukraine – a driver towards reforms and democracy за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю БФ «Карітас України» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.  

Теги: