Фото під обстрілами: фотовиставка «Сіра зона. Людина. Доля»
15 вересня 2018 року в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України у Львові відбулось відкриття фотовиставки «Сіра зона. Людина. Доля». Виставка покликана розповісти про долі та повсякдення людей на сході України, в зоні конфлікту – у так званій сірій зоні, яка є нечіткою та умовною межею між щоденною Війною і нетривким Миром. […]
15 вересня 2018 року в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України у Львові відбулось відкриття фотовиставки «Сіра зона. Людина. Доля».
Виставка покликана розповісти про долі та повсякдення людей на сході України, в зоні конфлікту – у так званій сірій зоні, яка є нечіткою та умовною межею між щоденною Війною і нетривким Миром.
Світлини зроблені працівниками Карітасу України − Валентином Бебіком, Геннадієм Якубовим та Іриною Перковою, в ході їхнього соціального служіння людям в буферній зоні. Вони їздять на схід, аби допомогти тамтешнім ліками, продуктами, засобами гігієни і навіть словом. Бо часом люди бувають геть розгубленими.
Благодійники Карітасу зробили 200 світлин. Часом фотографували навіть під обстрілами. Для виставки відібрали фотографії з найбільшим емоційним забарвленням.
«Для нас ця виставка дуже важлива, щоб показати реалії, які зараз є в Україні. В сірій зоні люди живуть під щоденним тиском війни, під обстрілами. Вони живуть у невизначеності. Карітас працює у сірій зоні та допомагає тим, хто залишився у селах. Ми хотіли, щоб люди з інших куточків України усвідомлювали те, що відбувається там на сході», – розпочав свою вітальну промову президент Карітасу України, Андрій Васькович, який також був присутній на заході.
На світлинах показані звичайні будні людей, що волею долі живуть у буферній зоні поряд з війною. Вони залишились у своїх Авдіївці, Трьохізбенці, Горлівці, Мар’їнці, Попасній, бо в когось там немічні батьки, а хтось просто не може зібратися з духом, щоб щось змінити.
«Є світлина, на якій баба Шура. Їй треба їсти, тож вона обробляє свій город. Таке буває, що вранці, окрім того свого урожаю, збирає врожай з осколків снарядів після нічного обстрілу…», ‒ розповіла гостям кураторка фотовиставки Оксана Іванкова-Стецюк.
Проведення виставки є спільною соціально-мистецькою ініціативою декількох інституцій. Це Карітас України, який починаючи з 2014 р. здійснює свою гуманітарну місію, допомагаючи людям, постраждалим від збройного конфлікту, ініціюючи процеси інтеграції та миробудування в Україні. Це Музей етнографії та художнього промислу ІН НАН України, який віддавна є майданчиком для реалізації мистецько-виставкових проектів про минуле і теперішнє життя українців. Це Відділ соціальної антропології Інституту, покликаний досліджувати людину у її різноманітних сутнісних вимірах через аналіз повсякденних практик.
Автор концепції та куратор фотовиставки – Оксана Іванкова-Стецюк, дизайнер виставки – Еліна Дацюк. Консультування здійснювали Андрій Клімашевський, Андрій Колотай та Мар’яна Сеньків.
Керівники проекту – Григорій Селещук та Ганна Гоменюк, адміністратор – Оксана Щуйко.
Під час урочистого заходу у присутніх була можливість поспілкуватися з авторами фотографій та отримати каталоги з фото.
Експозиція буде відкрита протягом місяця в Львівському етнографічному музеї, потім організатори планують перевезти її до столиці, а згодом і відправити до Німеччини.
Виставка проводиться в рамках проекту «Об’єднуючи людей заради миру» Карітасу України за підтримки Карітасу Німеччини та Міністерства закордонних справ Німеччини.



Теги:
Читайте також
Як руйнування Росією греблі змінило життя громад, підходи до водопостачання та бачення відновлення в Україні
Через три роки після руйнування Каховської ГЕС Україна винесла один із найболючіших уроків війни: вода є питанням національної безпеки.
Як інклюзивні простори та простори дружні до дітей стають місцем сили для дітей, молоді та їхніх родин
«Тому що тут мої друзі, мене розуміють і мені тут добре»
Одна з учасниць інклюзивного простору в Миколаєві щотижня витрачає майже годину на дорогу до Карітас Миколаїв. Інша прокидається о п’ятій ранку, щоб точно не проспати, і вже о 8:30 чекає під дверима простору.
«Зі мною такого точно не станеться» — думка, яка, на жаль, часто стає початком пастки
Торгівля людьми — це жорстока реальність, ризики якої в умовах війни в Україні зросли в рази. Пошук роботи, вимушена евакуація, знайомства в інтернеті чи навіть волонтерство — усе це може приховувати небезпеку, якщо не знати головних правил безпеки.