«Іноді одна-три розмови біля вогнища бувають більш продуктивні, аніж десятки таких в стінах кабінетів і соціальних центрах»

28.07.2014, Тернопільська область Нещодавно Тернопільський Карітас організував для 15-ти дітей від 12 до 18 років із багатодітних, малозабезпечених і кризових родин літній табір. Наметове містечко розкинулось біля мальовничої річки Дністер, у с. Губин Тернопільської області.   Робота з кризовими підлітками і молоддю, яка ведеться у місцевому Карітасі впродовж більше, як 14 років. Вагоме значення спеціалісти […]

28.07.2014, Тернопільська область
Нещодавно Тернопільський Карітас організував для 15-ти дітей від 12 до 18 років із багатодітних, малозабезпечених і кризових родин літній табір. Наметове містечко розкинулось біля мальовничої річки Дністер, у с. Губин Тернопільської області.  

Робота з кризовими підлітками і молоддю, яка ведеться у місцевому Карітасі впродовж більше, як 14 років. Вагоме значення спеціалісти по соціальній роботі надають організації дозвілля та літнього відпочинку: «Вже не один рік ми успішно реалізовуємо програму “Школа екстремального виживання”, яка поєднує в собі відпочинок  та навчально-освітню програму, а також соціо-терапевтичні табори.  Цю школу вважаємо особливим своїм досягненням – після років досвіду ми переконалися, що іноді одна-три розмови біля вогнища бувають більш відкриті, продуктивні та дієві,  аніж десятки таких в стінах кабінетів і соціальних центрах».

Мета школи для проблемної молоді – здобуття навиків праці в команді, виживання та адаптація до складних умов, корекційно-реабілітаційна робота, ознайомлення та пізнання історії, географії, флори та фауни рідного краю, дбайливе ставлення до природи та культурної спадщини власної країни.

Розповідає Наталя Коцюба, координатор Тернопільського Карітасу по допомозі дітям, молоді і сім’ям: «Складаючи програму табору, ми ретельно проаналізували роботу за останній рік і звернули увагу на ті труднощі, з якими найчастіше стикалися наші діти та молодь. Зокрема, виділили тему поваги один до одного та до оточуючих. Були враховані вікові, гендерні та психологічні особливості нашої групи. Кожна діяльність, завдання і навіть ігри носили в собі навчальний, розважальний і виховний елемент. Вже традиційно діти вносили пропозиції щодо правил табору, а також вигадували відповідні покарання за недотримання даних правил».

Працюючи в групі, підопічні місцевого Карітасу діти вчилися налагоджувати взаємовідносини всередині колективу. Незавжди для них це було легко, часто стикалися протилежності характерів, різне сімейне виховання, відмінні погляди на досягнення цілей, темпераменти і стилі поведінки. Але вміти толерантно ставитися до думки інших та обгрунтовано висловлювати свою позицію, відповідати за власні вчинки, досягати поставленої цілі – ось те, з чим найчастіше доводилося  їм стикатися і що ставили собі за мету організатори табору. Кажуть, що не обійшлося, звісно, і без конфліктів,  що теж в свою чергу згуртовувало наметовий табір, підштовхувало до оптимізації комунікацій, віднайдення особливих методів покращити психологічний клімат між учасниками заходу.

«В нашому Карітасі із дітьми з проблематичних родин виділилась в окрему ланку діяльності ще у 1999 році. І розпочалась вона з надання матеріальної допомоги дітям-сиротам, дітям з кризових багатодітних і малозабезпечених родин у вигляді одягу, взуття, продуктів харчування, а вже згодом ця діяльність включала і організацію їхнього дозвілля у вигляді літніх таборів. Ще пізніше було організовано мобільну роботу з дітьми і молоддю безпосередньо на вулиці.

Сьогодні місцевий Карітас високоякісно і комплексно опікується загалом 91 потребуючою сім’єю і понад 200 дітьми і молоддю. Ми надаємо їм медичну, психологічну, інформаційну та юридичну допомогу і захист. Окрім забезпечення базових потреб, велику увагу приділяємо духовному, креативному та психо-соціальному розвитку. Хочемо вірити, що ці таборові дні допомогли нашим підопічним краще пізнати себе,  а також навчили з  більшою повагою ставитися до людей, що їх оточують. Все це – частина послідовної і комплексної роботи на благо кризових дітей», – завершує розповідь Наталя Коцюба.

Теги: