Карітас у Тернополі і Коломиї ділиться думками про розвиток медико-соціальних послуг для незаможніх українців

29.04.13, Україна-ЧехіяМи здійснили інтерв’ю з трьома досвідченими координаторками проекту «Домашня опіка в Україні». Нещодавно двоє із них побували на конференції у Чехії і мають чимало нових думок та інформації щодо вищезазначеного проекту (який цьогоріч позбувається свого фінансування з-за кордону і буде припинений) і медико-соціальних послуг. Як змінився проект «Домашньої опіки» за майже 15 років в […]

29 Квітня 2013
4 хвилин читання

29.04.13, Україна-Чехія
Ми здійснили інтерв’ю з трьома досвідченими координаторками проекту «Домашня опіка в Україні». Нещодавно двоє із них побували на конференції у Чехії і мають чимало нових думок та інформації щодо вищезазначеного проекту (який цьогоріч позбувається свого фінансування з-за кордону і буде припинений) і медико-соціальних послуг.

Як змінився проект «Домашньої опіки» за майже 15 років в Україні? Які ще організації в Україні надають схожі послуги?

Галина Курницька, національний координатор проекту: За час функціонування «Домашньої опіки» змінилося дуже багато: цільові групи,спектр послуг, кваліфікація працівників, документація, підходи, але найважливіше залишилося сталим – в центрі діяльності є людина у кризі, її потреби, бажання, пріоритети, культурні цінності.

Протягом останніх років року проект реалізовувався у 13 містах України, а саме: у Львові на базі двох соціальних установ – Карітас Львів УГКЦ і Шпиталю ім. Митрополита Андрія Шептицького, у містах Соснівка, Броди, Жовква, Тернопіль, Борислав, Івано-Франківськ, Київ, Стрий, Хмельницький, Коломия, Одеса, Донецьк.

На даний час географія проекту звужена до 8 міст і охоплює  відповідно меншу кількість  користувачів проекту. Приблизно ми обслуговуємо 600 людей похилого віку, ще кілька сотень осіб в рік охоплено інформаційними послугами, ще кілька десятків – послугами випозичалень реабілітаційного обладнання.

У центрі уваги «Домашньої опіки» є не окремі проблеми людини, а ціла її особистість і середовище, що її ото
чує. Працівники Карітасу України намагаються надати максимально якісну комплексну допомогу, беручи до уваги не лише фізичні, а й духовно-психологічні проблеми людини. Працівники «Домашньої опіки» допомагають налагодити позитивні взаємовідносини між членами сім’ї, а також навчають правильному доглядові за хворими, психологічно супроводжують після втрати близької людини.

Схожі послуги в Україні надають державні територіальні центри соціальних служб (двічі на тиждень самотнім непрацездатним людям  надаються соціально-побутові послуги), також є локальні платні служби догляду за хворими людьми похилого віку. А з громадських організацій комплексно такі послуги надає ще Червоний Хрест.

А в чому полягала і який результат Вашої участі у міжнародній конференції по медичній опіці, що відбувалась дещо раніше у Чехії?
Наталя Масник, координатор проекту в Тернополі: Поїздка була пізнавальною, ми побачили як працює «Домашня опіка» м. Оломоуц (Чехія), обмінювались досвідом та напрацюваннями.  Опіка Карітасу Чехії поділяється на медичну і соціальну. Важливим елементом є те, що підопічні мають медичне страхування і це доволі спрощує і оптимізує надання таких послуг, підтримку з боку держави.

Також ми презентували досвід Карітасу у наданні медико-соціальних послуг в Україні. У вітчизняному проекті – я знаю, – працюють достатньо кваліфіковані і досвідчені працівники. Єдина проблема проекту – брак коштів і відсутність сприяння з боку держави чи українських донорів. Мене це дивує, чому кожен думає тут лише за себе і максимум про власних батьків, – навіть не родичів, і точно не про старість свого покоління.

Наскільки відрізняється сам досвід медичної опіки працівників Карітасу в Україні і Чехії?
Оксана Поясик, координатор проекту в Коломиї: Річ у тому, що в Україні ми маємо право надавати тільки соціальну допомогу – дотримання порядку в помешканні, забезпечення продуктами харчування, догляд за тілом та гігієна підопічних, годування підопічного. А в Чехії більший акцент ставлять на медичне обслуговування.

І те, що наш проект фінансується мало не 15 років з чужої кишені, кишені іноземців (примітка: сьогодні донорами проекту є фонд “Примирення, відповідальність і майбутнє” і Карітас Німеччини). А в ідеалі працівники Карітасу, що обслуговують потребуючих українців, які все життя працювали на державу і платили їй податки, мали б за системою різних форм страхування, отримувати гідну зарплату і дедалі розвивати проект. А не так безглуздо припиняти…

Чи отримуєте Ви на регіональному рівні хоч якусь підтримку від влади чи приватних донорів?
Наталя Масник, координатор проекту в Тернополі: Отримуємо фінансову підтримку від місцевих спонсорів, – це заможні люди, які безпосередньо знайомі з роботою Карітасу і високо поважають її. Але таке фінансування складає лише 2-5% від загальних бюджетів.

Чи зможуть українські центри «Домашньої опіки» продовжити своє функціонування після припинення фінансування з-за кордону?
Галина Курницька, національний координатор проекту: Не зможуть. Проект зараз працює на безоплатній основі зі сторони пацієнта, і фінансується винятково доброчинцями.  Якщо стане можливою модель з повним або частковим фінансування за рахунок підопічного, членів родини, приватних доброчинців або ж за рахунок державного замовлення на медико-соціальні послуги – майбутнє у проекту є.

Сьогодні Карітас України має за завдання розробити механізм імплементації програми «Домашня опіка» на національному рівні в систему надання медико-соціальних послуг. У нас є спеціальна група з 3-ох лобістів і чимало віри, що компромісу із владою можна досягнути.

Теги:

Генератори для лікарень Харкова
Актуальний збір
Генератори для лікарень Харкова
Збираємо на 10 потужних генераторів для безперебійної роботи медичних закладів
685,000 ₴ / 1,000,000
₴69%
342 донатори

-49 днів залишилось

Читайте також

05
Чер

Як руйнування Росією греблі змінило життя громад, підходи до водопостачання та бачення відновлення в Україні

Через три роки після руйнування Каховської ГЕС Україна винесла один із найболючіших уроків війни: вода є питанням національної безпеки.

Читати далі
01
Чер

Як інклюзивні простори та простори дружні до дітей стають місцем сили для дітей, молоді та їхніх родин 

«Тому що тут мої друзі, мене розуміють і мені тут добре»

Одна з учасниць інклюзивного простору в Миколаєві щотижня витрачає майже годину на дорогу до Карітас Миколаїв. Інша прокидається о п’ятій ранку, щоб точно не проспати, і вже о 8:30 чекає під дверима простору.

Читати далі
29
Тра

«Зі мною такого точно не станеться» — думка, яка, на жаль, часто стає початком пастки

Торгівля людьми — це жорстока реальність, ризики якої в умовах війни в Україні зросли в рази. Пошук роботи, вимушена евакуація, знайомства в інтернеті чи навіть волонтерство — усе це може приховувати небезпеку, якщо не знати головних правил безпеки.

Читати далі
05
Чер

Як руйнування Росією греблі змінило життя громад, підходи до водопостачання та бачення відновлення в Україні

Через три роки після руйнування Каховської ГЕС Україна винесла один із найболючіших уроків війни: вода є питанням національної безпеки.

Читати далі
01
Чер

Як інклюзивні простори та простори дружні до дітей стають місцем сили для дітей, молоді та їхніх родин 

«Тому що тут мої друзі, мене розуміють і мені тут добре»

Одна з учасниць інклюзивного простору в Миколаєві щотижня витрачає майже годину на дорогу до Карітас Миколаїв. Інша прокидається о п’ятій ранку, щоб точно не проспати, і вже о 8:30 чекає під дверима простору.

Читати далі
29
Тра

«Зі мною такого точно не станеться» — думка, яка, на жаль, часто стає початком пастки

Торгівля людьми — це жорстока реальність, ризики якої в умовах війни в Україні зросли в рази. Пошук роботи, вимушена евакуація, знайомства в інтернеті чи навіть волонтерство — усе це може приховувати небезпеку, якщо не знати головних правил безпеки.

Читати далі