Привертаючи увагу громадськості

Почалась проща для неповносправних людей суботнім ранком із богослужіння в дрогобицькому Карітасі, під час якої отці Ігор Козанкевич та Роман Федько благословили прочан на добру путь. Витримки, сили, Божого благословення і легкої та швидкої дороги прочанам також прийшли побажати Люба Соляник, спеціаліст Дрогобицького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, також її колеги.

З Дрогобича вирушило 47 осіб, серед яких неповносправні, їх батьки, працівники і волонтери Карітасу та інші бажаючі. Найстаршою учасницею цьогорічної прощі стала Анна Боднар, якій виповнилося 82 роки і яка своїм завзяттям, ентузіазмом і любов’ю неабияк надихає прочан.
 
Основною метою пішого заходу було прославлення і подяка Богові, приготування до свята Зіслання Святого Духа. Також важливим моментом цієї прощі було привернення уваги громадськості міста, навколишніх сіл, релігійних спільнот та держави назагал до життя людей з особливими потребами.

«Такими заходами ми хочемо показати, що ці неповносправні особи є потрібні суспільству, вони також займають своє особливе місце в християнській та людській родині. Зрештою, вони не є чимось гірші чи нижчі за нас, натомість часто навіть будучи зразком мислення і поведінки», ─ розповідає координатор проекту «Мережа центрів дозвілля та соціальної адаптації для людей з вадами розумового розвитку» Карітасу України Людмила Сухарєва.
 
Обличчя людей, які проходили мимо неповносправних або проїжджали в попутних машинах, відображали здивування і захоплення силою волі прочан вирушити в неблизьку дорогу навіть при погодних умовах, які не дуже сприяли пішій ході. Загальна протяжність маршруту складала близько 35 км. За час прощі неповносправних людей радо зустрічали в храмах тих населених пунктів, через які вони проходили: парафіяни спільно з прочанами молилися, гостинно приймали, надавали прихисток.
 
«Вже третій рік поспіль ми приймаємо участь у пішій прощі до м. Самбора, і щоразу на перших кілометрах  прощі нас супроводжує дощ. Люди з особливими потребами сприймають дощ, як Боже благословення, ─ їх це дуже тішить.

Тут вони відчувають єдність з Богом, пишаються своєю силою і відмовляються від допомоги. В цей момент вони стають раптом дуже дорослими і відповідальними. Для мене ─ це велике щастя бути поряд з ними», – координатор Центру для людей з особливими потребами «Дивовижні долоні» Людмила Смолень.