Останнім часом, в період нестабільності, швидкого темпу життя, прив’язаності до нових засобів зв’язку та комунікації все частішими стали скарги на почуття підвищеної тривоги. Особливо вразливими в цей час є діти.
Чи можливо собі зарадити з цим, і як допомогти дитині навчитись долати тривогу ?
Ось кілька порад від психолога Дитячого простору Карітасу Борислав:
З’ясуйте, що саме тривожить Вашу дитину? Люди по-різному реагують на різні події та життєві ситуації. Те, що для одних звичайна річ, у інших може викликати страх, біль чи роздратування. Будьте уважними, прислухайтесь до дитини.
Поцікавтесь, що і як часто та сильно турбує дитину. З часом предмет тривоги, як і життя дитини, буде змінюватися. Усвідомлення дитячих тривог необхідне для того, щоб вловити момент, коли проявляється, як розвивається і як працює. Цей досвід легко перенести на всі нові ситуації.
«Дістаньте» тривогу назовні. Коли ми з’ясували, що викликає тривогу, потрібно допомогти дитині встановити певну безпечну дистанцію між нею та її тривогою. На цьому етапі важливо перетворити тривогу на жарт: придумати смішне прізвисько, уявити у вигляді персонажа, проговорити смішним голосом речі, які лякають. Ви можете сказати дитині: «Ану, подивімося на твою тривогу!» – взяти аркуш і разом намалювати її. Або: «Зараз я дістану твою тривогу!» – і зробити жест, ніби ви виймаєте її з голови дитини з дивним звуком.
Зробіть тривогу передбачуваною. Ми навчилися усвідомлювати моменти, коли тривога починає малювати в уяві дитини думки чи образи, які лякають. Тепер потрібно зробити її появу передбачуваною. Це не означає, що потрібно постійно чекати на тривогу. Просто є ситуації, в яких вона обов’язково виникає, тому що це цілком нормально для людини. Ми можемо сказати: “Звичайно, ти з’явилася. Тому що я йду в нову школу” чи “О, привіт, тривого!”. Так ми змінюємо свої стосунки з тривогою та вчимося давати їй іншу відповідь.
Практикуйте некомфортні ситуації. Ціль у тому, щоб дитина навчилася відчувати комфорт у дискомфорті, адаптувалася до нього. Якщо ми йдемо в нове місце, не потрібно говорити: «Ми йдемо на гімнастику, вчителя звати Люсі». Ми маємо сказати: «Ми йдемо на гімнастику, я думаю, твоя тривога може проявитися, що вона тобі скаже? Що ти їй відповіси? Розкажи». Ми маємо дати зрозуміти, що тривога у цій ситуації нормальна, і бути поряд, щоб підтримати дитину, якщо вона не впорається.
Адаптувала психолог Дитячого Центру Галина Попик.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/