Приховане рабство під час війни: як розпізнати та запобігти сексуальній експлуатації жінок і дітей

23 вересня світ відзначає Міжнародний день боротьби з сексуальною експлуатацією та торгівлею жінками й дітьми.

Для Карітасу ця дата — не просто інфопривід. Понад 20 років наша організація веде системну діяльність із протидії торгівлі людьми, надаючи комплексну підтримку тим, хто опинився у пастці експлуатації.

Працюючи безпосередньо з людьми та надаючи їм всебічну підтримку, фахівці та фахівчині Карітасу щодня бачать, як змінюється обличчя експлуатації. Сьогодні це рідко схоже на кінематографічні сюжети про викрадення незнайомцями (якщо не брати до уваги випадки втягнення в торгівлю людьми російськими збройними силами на окупованих територіях).

Сучасне вербування — це переважно маніпуляції, психологічний тиск і поступове втягування в пастку.

Як виглядає торгівля людьми?

Під час війни сексуальна експлуатація може поєднуватися з іншими її видами: людину можуть змушувати безкоштовно працювати, жебракувати або вчиняти протизаконні дії. Зловмисники свідомо шукають тих, хто опинився у складній ситуації, — наприклад, жінок із дітьми. Спочатку їм пропонують допомогу, а згодом починають ставити кабальні умови.

Часто допомога перетворюється на вимагання. Жінці можуть запропонувати евакуацію, лікування чи безкоштовне житло й спочатку просять просто прибрати або приготувати їжу. Згодом кажуть, що цього недостатньо, і вимагають сексуальних послуг, а в разі відмови погрожують вигнати її разом із дітьми на вулицю.

В іншій ситуації людині пропонують роботу офіціантки, доглядальниці, аніматорки чи адміністраторки. Але після приїзду в неї забирають документи та повідомляють, що вона винна гроші за дорогу, житло та харчування. Щоб «повернути борг», її змушують працювати без оплати або надавати сексуальні послуги.

У небезпеці можуть опинитися й діти та підлітки, які шукають підробіток в інтернеті, аби допомогти батькам чи мати власні гроші. В Telegram, TikTok або онлайн-іграх вербувальники пропонують їм «легкий заробіток», роботу моделлю чи створення контенту. Спочатку просять звичайне фото, потім — більш відверте. Отримавши такі матеріали, зловмисники вдаються до шантажу: погрожують усе опублікувати чи надіслати рідним, вимагаючи нові фото й відео, особисту зустріч або виконання протиправних завдань.

Важливо пам’ятати: якщо допомога, житло чи робота раптом перетворюються на примус, погрози або шантаж — це небезпека. Людина в цьому не винна й має повне право звернутися по захист.

«Червоні прапорці»: на що звернути увагу

Щоб захистити себе та близьких, варто пам’ятати базові маркери небезпеки:

1. Нереалістичні обіцянки. Занадто висока оплата за легку роботу без вимог до досвіду та кваліфікації.

2. Вимога віддати документи. Ніколи й за жодних обставин не можна віддавати оригінали паспорта чи інших документів роботодавцю або «благодійнику».

3. Обмеження зв’язку. Вимоги не розголошувати деталі роботи чи місце проживання навіть найближчим рідним мають насторожити.

4. Штучні «борги». Створення ситуацій, коли людина виявляється «вже винною» гроші за квитки, житло чи оформлення документів.

Алгоритм безпеки

Зберігайте цифрові копії документів у хмарному сховищі та в пам’яті телефону.

Повідомляйте 2–3 близьким людям свій точний маршрут, а також контакти особи чи організації, до якої їдете.

Узгодьте з рідними кодове слово на випадок, якщо опинитеся в небезпеці й доведеться спілкуватися під наглядом.

Чому постраждалі мовчать?

Найбільша перепона у протидії експлуатації — її прихований (латентний) характер. Постраждалі часто не ідентифікують себе як постраждалих від злочину: вони відчувають сором, провину, бояться осуду суспільства або помсти з боку злочинців. Крім того, тривалий стрес знижує критичне сприйняття дійсності, а брак інформації заважає зорієнтуватися, куди звернутися й як довести факт злочину.

Де знайти допомогу?

Першим кроком до порятунку є створення безпечного простору, де людину не засудять. У Карітасі ми надаємо комплексну підтримку — від юридичних і психологічних консультацій до прихистку та матеріальної допомоги. Ми робимо все необхідне, аби кожна постраждала людина мала змогу відновити відчуття безпеки та повернутися до повноцінного життя.

Якщо Ви або Ваші близькі потрапили у ситуацію, схожу на описані вище, пам’ятайте: ви не самі.

По допомогу можна звернутися до місцевих організацій Карітасу, зокрема, Центрів з протидії торгівлі людьми, а також за номерами державних і громадських гарячих ліній:

Контакти місцевих організацій Карітасу

15-47 — Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та домашньому насильству;

102 — Національна поліція України.

Теги: