Своя адреса після вимушеного переїзду: Карітас України та УВКБ ООН підтримують людей з орендою житла

Коли пані Лілія разом із двома дітьми та мамою виїхала з Мирнограда на Донеччині, вона ще сподівалася повернутися.

В Одесі родина близько року прожила у Центрі соціально-психологічної підтримки для внутрішньо переміщених людей. Це було безпечне місце, але тимчасове: життя ніби залишалося між «тут» і домом, який чекав на Донеччині. Згодом стало зрозуміло: повертатися немає куди. Квартира родини згоріла внаслідок обстрілів.

«Залишитися ні з чим – це дуже страшно», – говорить пані Лілія.

Наступним важливим кроком для сім’ї стало окреме житло. Із цим пані Лілія допомогла команда проєкту «Житло для вразливих домогосподарств в Україні», який реалізує Карітас України за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН). Завдяки грошовій допомозі на оренду житла та оплату комунальних послуг родина змогла переїхати з тимчасового прихистку в орендовану квартиру.

Поступово з’явилися й інші зміни. Пані Лілія знайшла в Одесі роботу у фармацевтичній сфері – тій самій, у якій працювала до вимушеного переїзду. Її семирічний син пішов до першого класу. Дім у Мирнограді від цього не став менш важливим. Пані Лілія досі за ним сумує, але тепер поруч із пам’яттю про дім є життя, яке потрібно будувати вже сьогодні.

В цьому – одна з головних цілей грошової допомоги на оренду. Вона не може повернути втрачене житло, але може дати людині час і опору, щоб після евакуації не залишатися надовго в умовах невизначеності.

Одещина: нове місце життя для сотень тисяч людей

Історія пані Лілії – одна із сотень тисяч історій людей, для яких Одеська область стала місцем проживання після вимушеного переїзду. Станом на серпень 2026 року за даними інформаційно-обчислювального центру системи соціального захисту тут проживає 229 721 внутрішньо переміщена особа, серед них 46 705 дітей віком до 18 років,

На перший погляд, оренда квартири може здаватися звичайним побутовим рішенням. Проте для людини після вимушеного переміщення це часто набагато більше – визначеність і практична підтримка.

Саме в Одеській області упродовж 2024-2026 років Карітас України за підтримки УВКБ ООН реалізовує напрям грошової допомоги на оренду житла та оплату комунальних послуг. За цей час таку підтримку вже отримали 1 673 людини.

«Доступ до житла є однією з основних передумов захисту та відновлення життя після переміщення. Грошова допомога на оренду житла дає людям можливість перейти від тимчасового розміщення до довгострокових рішень, знайти роботу, забезпечити безперервне навчання дітей, отримувати необхідні послуги та налагоджувати зв’язки в нових громадах. Саме такі рішення допомагають людям поступово відновлювати самостійність і впевненість у завтрашньому дні», — зазначив Богдан Вождаєнко, старший фахівець УВКБ ООН з питань житла.

Не просто сплатити оренду 

Коли значна частина доходу родини йде на оплату житла, будь-яка інша проблема може стати критичною. Потрібно купити дитині речі до школи, пройти лікування, відновити документи, шукати роботу, і водночас щомісяця мати достатньо коштів на квартиру та комунальні послуги.

Тимчасова допомога з оплатою житла знімає частину цього навантаження. А супровід кейс-менеджерів допомагає паралельно працювати з іншими потребами конкретної людини чи родини.

Для Ірини, мами чотирьох дітей, таким кроком стало працевлаштування. Її сім’я виїхала з Донеччини через обстріли, згодом спробувала повернутися і відновити пошкоджений будинок. У грудні 2024 року довелося евакуюватися вдруге. На Одещині завдяки нашій підтримці родина змогла орендувати трикімнатну квартиру: для Ірини було особливо важливо, щоб після всього пережитого діти мали достатньо простору й нормальні умови для проживання.

Разом із кейс-менеджеркою вона оновила резюме і невдовзі знайшла роботу кухарем-кондитером. Паралельно родині допомогли зорієнтуватися з питань медичної допомоги та оформлення пенсії чоловіка за вислугою років.

В Олега шлях був іншим. До війни його життя було пов’язане з Херсоном і власним бізнесом у Залізному Порту. Після окупації, звільнення Херсона і подальших обстрілів родина переїхала до Одеси. Курси масажу, які Олег колись пройшов радше для себе, тут несподівано стали основою нової професії.

Отримавши підтримку з орендою житла, чоловік зміг більше зосередитися на роботі: працевлаштувався, підвищив кваліфікацію і став реабілітологом. Сьогодні він допомагає людям відновлюватися після травм, бойових поранень та інсультів. Його дружина Ольга також проходить стажування для подальшого працевлаштування.

«Одеса прийняла нас дуже тепло та гостинно. Але справжнім домом для мене завжди буде Херсон», – говорить Олег.

Слова пана Олега важливі і для розуміння самої інтеграції. Оселитися в іншому місті – не означає забути власний дім чи відмовитися від бажання повернутися. Йдеться про можливість жити зараз: працювати, виховувати дітей, мати власний побут і не відкладати життя до моменту, коли закінчиться війна.

Віктор втратив житло фактично двічі. Спочатку згорів його будинок у Донецьку, а через роки, вже після переїзду до Запоріжжя, війна знову змусила його виїхати. За два дні після від’їзду до Одеси був зруйнований будинок, у якому чоловік орендував квартиру.

В Одесі він спочатку жив у тимчасовому житлі й одразу почав працювати. Згодом завдяки проєкту зміг винайняти квартиру. Та його історія не закінчилася отриманням ключів. Разом із кейс-менеджеркою Віктор почав відновлювати втрачену особову справу з інвалідності, уклав декларацію з лікарем, отримав доступ до необхідних ліків. Сьогодні він працює комірником на складі будівельних матеріалів.

А для пані Ганни нове житло дало змогу подумати про професію, якої раніше в її житті взагалі не було. Понад двадцять років вона працювала на шахті в Родинському на Донеччині. Коли влітку обстріл зруйнував її будинок, жінка виїхала з невеликою тривожною валізкою і двома собачками. На Одещині вона згадала про давнє захоплення: шиття. Спочатку домовилася з місцевим ательє, щоб пошити собі необхідні після евакуації речі, а згодом почала там стажуватися.

Ці люди не починали життя «з чистого аркуша»: у кожного за плечима залишилися дім, професія, звичне місто, близькі, спогади й досвід, який неможливо перекреслити. Завдання підтримки – допомогти зберегти те, на що людина може спертися, і створити умови для наступного кроку.

Світлана Золотова, проєктна менеджерка Карітасу України, впевнена, що за словами «допомога на оренду» на практиці стоїть значно більше, ніж лише оплата житла.

«Після вимушеного переїзду людина фактично має заново зібрати свій побут і одночасно вирішити дуже багато питань. Де жити? Де працювати? Куди піде дитина до школи? Як відновити документи, отримати медичну допомогу чи оформити соціальні виплати? І часто все це відбувається після втрати дому та кількох евакуацій. Коли питання житла хоча б на певний час вирішене, у людини з’являється можливість займатися всім іншим. Саме тому ми дивимося на орендну підтримку ширше: як на час, за який родина разом із нашими фахівцями може знайти власні точки опори і поступово ставати більш самостійною», – говорить Світлана Золотова.

У цьому і полягає цінність грошової допомоги на оренду житла та оплату комунальних послуг: вона дає людям час вирішити найнагальніші питання після переїзду та визначитися з подальшими кроками. І поки потреба залишається високою, Карітас України разом з УВКБ ООН продовжуватиме працювати, щоб у людей було більше можливостей відновлювати самостійність і далі будувати своє життя.

Теги: