«Разом, а не замість»: фахівці з догляду вдома Карітасу продовжують вдосконалювати професійні навички
Як підтримувати людину, не позбавляючи її самостійності, та водночас берегти власні сили?
Комунікаційна менеджерка програми Охорона здоровʼя
Це питання стало одним із ключових під час навчання фахівців із догляду вдома Карітасу у Львові.

Тренінг «Поруч із людиною: професійність, стійкість і впевнені рішення в соціальній роботі», що відбувся 26–29 жовтня, об’єднав 56 фахівців Карітасу України.
У навчанні взяли участь соціальні працівники, психологи, менеджери та координатори проєктів із шести місцевих організацій Карітасу – Бродів, Дніпра, Запоріжжя, Львова, Хмельницького та Харкова.
Захід організували в межах проєкту «Догляд вдома задля розширення можливостей і добробуту людей 2026», який реалізується в напрямі «Домашня опіка» Програми охорони здоров’я Карітасу України.
«Організовуючи цей захід, я дуже хотіла, щоб він став чимось більшим, ніж просто навчання з насиченою програмою. Хотілося створити простір, у якому наші фахівці, які щодня віддають стільки сил, уваги й турботи іншим, зможуть приділити трохи часу й собі», – розповідає Марія Сех, менеджерка проєкту «Домашня опіка» Карітасу України.
Від надання окремих послуг до комплексної підтримки людини
У першій частині тренінгу Марія Сех представила результати та перспективи розвитку напряму «Догляд вдома», який Карітас України розвиває понад чверть століття – з 1998 року. Ця діяльність є стратегічною складовою Програми охорони здоров’я. Станом на 2026 рік у мережі Карітасу діють 19 активних центрів догляду вдома, які допомагають людям, що через вік, хвороби, інвалідність або складні життєві обставини потребують підтримки у власних домівках.
Ключовий акцент роботи напряму – перехід від надання окремих послуг до комплексної підтримки людини, яка допомагає їй якомога довше зберігати самостійність і якість життя. Для цього важливо посилювати співпрацю між проєктами Карітасу, державними службами та громадськими організаціями, залучати родини й громади, розвивати нові формати догляду та навчати фахівців. Особливу увагу Марія Сех приділила людям, які залишаються поза системою підтримки, та безпеці соціальних працівників і підопічних у прифронтових громадах.

Досвід місцевих команд: ідеї, затятість, несподівані рішення
Команди місцевих організацій Карітасу поділилися результатами роботи, способами розв’язання щоденних проблем і розповіли про виклики, з якими доводиться мати справу.
У Карітасі Броди за дев’ять місяців до підтримки підопічних долучився 71 волонтер. Створена командою група здоров’я стала прикладом для інших громад. Карітас Харків розглядає можливість терапевтичного городництва – занять, які могли б поєднати фізичну активність, спілкування та емоційне відновлення людей старшого віку.
У Хмельницькому команда співпрацює з Університетом людей старшого віку при місцевому територіальному центрі. Карітас Донецьк у Дніпрі поєднує догляд вдома з психологічною підтримкою, арттерапією, а також залучає можливості медичного центру та соціальної пральні.
Для Карітасу Запоріжжя одним із найгостріших викликів залишається безпека. Через наближеність до фронту соціальним працівникам доводиться шукати способи забезпечити допомогу навіть там, де відвідування підопічних стає небезпечним.
А Карітас Львів представив історію жінки, яка після раптової смерті чоловіка залишилася сама. Поряд із допомогою в побуті їй була необхідна делікатна психологічна підтримка. Робота соціальних працівниць і психологині допомогла жінці поступово повертатися до повсякденного життя.
Такі приклади показали, наскільки різними можуть бути потреби людей і чому догляд вдома не варто обмежувати лише виконанням побутових завдань.
Під час обговорень учасники шукали можливості для тіснішої співпраці між організаціями Карітасу, державними соціальними службами та іншими надавачами послуг. Адже важливо не просто направити людину до іншого фахівця, а переконатися, що вона справді отримала необхідну допомогу.




«Разом, а не замість»: як підтримувати самостійність людини
Чи завжди допомога означає зробити щось за людину? І чи не позбавляємо ми її можливостей, коли з найкращих намірів беремо на себе більше, ніж потрібно?
Ці питання учасники розглядали разом із Мар’яною Школяр, кандидаткою політичних наук, та Мартою Козак, кандидаткою біологічних наук,доцентками кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка».
В умовах війни особливо важливо, щоб фахівці соціальної та медико-соціальної сфери, які безпосередньо працюють із людьми, розуміли принципи травмоінформованого підходу та застосовували їх у своїй роботі, говорить Мар’яна Школяр:
«Зараз травмоінформований підхід уже впроваджується на державному рівні в соціальну роботу, сферу психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Йдеться про те, що ми маємо розбудовувати середовище – на роботі, у спілкуванні з іншими людьми, у школі, лікарні – з урахуванням того, що людина може мати за плечима важкий, травматичний досвід. Таке середовище має допомагати їй давати собі раду, а не ретравматизувати, не повертати до негативних почуттів і спогадів».
За словами пані Мар’яни, соціальний працівник, медсестра, психолог – це люди, які фактично перебувають на передовій соціальної роботи. Вони можуть бути першими, до кого звернеться дитина чи сім’я, яка потребує допомоги. І кожен із цих фахівців – чи то медик, чи соціальний працівник, чи освітянин – має розуміти, з ким він працює, що говорити, як говорити, як допомогти, а не зашкодити.
«Ми говоримо про співпрацю між фахівцями, а не про ситуацію, коли соціальний працівник самотужки бере на себе всі проблеми. Адже так недалеко й до професійного вигорання. Тому мають бути підтримка, міжвідомча взаємодія, координація та співпраця між різними фахівцями», – переконана Мар’яна Школяр.


Під час вправи «Два портрети» фахівці описували ту саму людину спочатку через її проблеми та обмеження, а потім – через здібності, навички, звички, соціальні зв’язки й ресурси. Виявилося, що зміна погляду суттєво впливає на те, яку допомогу ми готові запропонувати.
Учасники вчилися ставити запитання, які не викликають відчуття осуду. Наприклад, замість «Чому ви не приймаєте ліки?» – «Що вам заважає?». А замість «Чи потрібна вам допомога з прибиранням?» – «Що вдома ви любите робити самі?».
Саме так формується людиноцентричний підхід: бачити не лише потреби людини, а й те, що вона здатна робити самостійно, та допомагати зберігати ці можливості якомога довше.
Не менш важливою стала розмова про професійні межі. Як реагувати, коли підопічний просить позичити гроші, прийняти дорогий подарунок чи бути на зв’язку в неробочий час? Учасники відпрацьовували способи коректно відмовляти, не руйнуючи довіри: пояснювати межі відповідальності, пропонувати можливе рішення, за потреби залучати керівника.
Право сказати «ні» – не ознака байдужості, а частина професійної відповідальності соціального працівника.
«Сьогодні відбувається багато змін у соціальній роботі, досить різко змінюються підходи, триває переорієнтація, – говорить Марта Козак. – Клієнт перестає бути об’єктом і стає суб’єктом цих змін. Так само важливо, щоб працівники це усвідомлювали й теж переорієнтовувалися, переходили на інші підходи сучасної соціальної роботи.»
Після ухвалення Закону України «Про соціальні послуги» та появи можливості для недержавних структур надавати соціальні послуги, кількість надавачів значно зросла. Але ми розуміємо, що не всі фахівці мають відповідну освіту. Вони можуть мати колосальний практичний досвід, однак цей досвід потрібно покласти на теоретичний фундамент».


Догляд вдома – це також можливість залишатися активним
Окрему увагу приділили співпраці державних і недержавних надавачів соціальних послуг. Практичним досвідом поділилися Ольга Мигович, завідувачка Галицького відділення соціальної допомоги вдома у Львові, та Віра Басенко, соціальний менеджер філії допомоги вдома та активного довголіття Центру соціальних послуг “Джерело”.
Особливий інтерес викликала програма «Активне довголіття», яку реалізує «Джерело». Її учасники можуть вивчати англійську мову, опановувати комп’ютер і смартфон, займатися мистецтвом, співати в хорі, долучатися до туристичних та інших занять.
Загалом програма охоплює 11 навчальних дисциплін і вісім гуртків. За представленими під час тренінгу даними, нею користуються 425 людей.
Цей досвід став нагодою ще раз обговорити, як соціальні послуги можуть допомагати людям старшого віку не лише долати повсякденні труднощі, а й підтримувати спілкування, розвивати свої захоплення та зберігати активність.

Підтримка ветеранів: без жалості та надмірної опіки
Важливою частиною програми стала зустріч із Дмитром Долгополовим, бойовим офіцером, ветераном війни, кавалером ордена «За мужність».
Спираючись на власний бойовий досвід, поранення та лікування, він говорив про взаємодію з військовими й ветеранами, які потребують допомоги після повернення з фронту.
Дмитро пригадав, як після поранення у 2022 році опинився в лікарні в Хмельницькому. Він не міг говорити, не мав особистих речей, а на ньому залишалася забруднена кров’ю військова форма. Медична сестра допомогла йому прийняти душ, подбала про чистий одяг і найнеобхідніші речі. Після пережитого саме ця проста людська турбота дала можливість відчути себе в безпеці.
На переконання ветерана, у спілкуванні з військовими важливо уникати жалості, надмірного опікування та героїзації. Натомість – ставитися до людини на рівних, із повагою до її досвіду, гідності та права самостійно ухвалювати рішення.
Окремо Дмитро Долгополов наголосив на ролі соціального працівника, який може стати для ветерана «комунікатором із зовнішнім світом» – допомогти відновити соціальні зв’язки, подолати бар’єри та поступово повернути впевненість у власних силах.
Для команд догляду вдома ця розмова була особливо актуальною: дедалі більше поранених військових після стаціонарного лікування продовжують відновлення у власних домівках і потребують різних форм підтримки.


Хто підтримує тих, хто щодня допомагає іншим?
Щоденна робота з людьми, які переживають хвороби, самотність, втрати або наслідки війни, потребує не лише професійних знань, а й значних емоційних ресурсів.
Саме тому завершальну частину тренінгу присвятили професійній стійкості, командній взаємодії та профілактиці виснаження. Практичні заняття провела Оксана Кулик – психологиня, арттерапевтка, акредитована гештальттерапевтка, членкиня ВГО «Арттерапевтична асоціація».
Через рольові вправи, спільні творчі завдання та обговорення учасники досліджували власні професійні межі, вчилися краще чути одне одного й розпізнавати ситуації, у яких потребують підтримки.

Під час однієї з практик соціальні працівники й психологи витягали з пам’яті улюблені фрази своїх підопічних:
– Я вмираю! Де ти була?!
– Не вмирайте, бо не буду мати, до кого ходити.
– Задовбало, що ви все вчитесь. А хто буде до мене ходити?
– Якщо не вмру, то прийду.
– Ну, якщо вмрете, то вже не прийдете…
Тільки фахівці, які щодня вкладають професіоналізм і серце в догляд за людьми старшого віку, здатні і мають право на такий, сповнений любові, гумор.
Під час вправи «Форма моєї ресурсності» кожен створював із фольги символ того, що допомагає відновлювати сили. З’являлися човни, крила, дерева, серця, зірки, квіти. За простими образами стояли дуже особисті думки про втому, надію, відповідальність і право подбати про себе.
«На таких зібраннях можна не лише навчатися, а й видихнути, відчути підтримку колег, поділитися непростим досвідом, поставити запитання, на які не завжди знаходяться відповіді в щоденній роботі. І найголовніше – бути почутими», – так Марія Сех пояснює ще один важливий задум організаторів.
Цю потребу підтвердили й відгуки учасників.
«Рада була побачити колег і поспілкуватися з командами з різних локацій, обмінятися досвідом та почути, як організована робота в інших», – поділилася Вікторія Сулім, психологиня Карітасу Харків.
А Анна Червона, учасниця з Дніпра, подякувала за «можливість перезавантаження в теплому дружньому колі та поповнення скарбнички знань та навичок».
Практичну користь навчання відзначила й Зоряна Моташко з Карітасу Хмельницький УГКЦ: «Вміле поєднання теорії та практики допомагає зрозуміти та користуватися практично у своїй роботі наданою інформацією задля якісних послуг для людей у потребі».




Турбота про фахівців – частина якісного догляду
У 2025 році в межах Програми охорони здоров’я Карітасу України допомогу отримали понад 20 тисяч людей. Їм надали майже мільйон медико-соціальних послуг, зокрема 191 тисячу медичних. Послугою «Догляд вдома» було охоплено 2198 українців, які отримали 578 316 послуг. За кожною з них – робота фахівців, які щодня ухвалюють рішення, знаходять підхід до людей і нерідко працюють у складних умовах.
«Для мене як менеджерки цих команд це має особливе значення. Адже за кожним показником, звітом чи виконаним завданням стоять люди. Люди, які теж втомлюються, переживають, шукають відповіді, іноді сумніваються, потребують підтримки й водночас щодня знаходять у собі сили бути опорою для інших», – наголошує Марія Сех.
Навчання у Львові дало учасникам можливість не лише вдосконалити професійні навички, а й порівняти практики різних команд, знайти колег, до яких можна звернутися по пораду, та відновити власні сили.
«Щоразу я все більше переконуюся: турбота про тих, хто турбується про інших, – це не менш важлива частина нашої спільної справи», – підсумовує пані Марія.
Для людей, які потребують догляду вдома, професійна підготовка й стійкість соціальних працівників мають цілком практичне значення: це допомога, яка враховує індивідуальні потреби, підтримує самостійність і не залишає людину сам на сам із труднощами.

Захід організовано в межах проєкту «Догляд вдома задля розширення можливостей і добробуту людей 2026», який реалізується Caritas Ukraine за фінансової підтримки Caritas Deutschland.
Фото – Карітас України, Карітас Львів УГКЦ, Оксана Кулик
Теги:
Читайте також
Реабілітація приходить додому: Карітас України та Ukraine Crisis Appeal (Австралія) започатковують проєкт BRIDGE
Мобільні мультидисциплінарні команди відвідують поранених ветеранів, цивільних, дітей і маломобільних старших людей на Полтавщині і Франківщині.
Зимова підтримка від Карітасу України: тепло для осель і громад
Грошова допомога, утеплення житла, агрогранти та підтримка соціальних закладів — як Карітас України допомагає родинам і громадам підготуватися до зими.
ReBuild Ukraine 2026: Карітас України поділився досвідом забезпечення стійкого водопостачання та відновлення житла в постраждалих від війни громадах
12–13 листопада у Варшаві вшосте відбулася міжнародна виставка-конференція ReBuild Ukraine.

