Українська делегація взяла участь у конференції Карітасу Європи у Лурді

03.06.2016, Лурд, Франція «Об’єднані у братстві для більшої солідарності у Європі» – таким був лозунг Регіональної конференції Карітасу Європи, що відбулась в кінці травня у Лурді (Франція). Традиційне місце паломництва на цей раз зібрало понад 300 представників Карітасів із 42 європейських країн. Унікальність цієї зустрічі в тому, що вперше у ній брали участь не лише […]

02 Червня 2016
6 хвилин читання


03.06.2016, Лурд, Франція

«Об’єднані у братстві для більшої солідарності у Європі» – таким був лозунг Регіональної конференції Карітасу Європи, що відбулась в кінці травня у Лурді (Франція).



Традиційне місце паломництва на цей раз зібрало понад 300 представників Карітасів із 42 європейських країн. Унікальність цієї зустрічі в тому, що вперше у ній брали участь не лише керівники національних організацій Карітасу, а й ті, хто безпосередньо впроваджує програми допомоги нужденним на місцях – соціальні працівники і волонтери, та люди, яким Карітас допоміг у важкий момент, – міґранти і переселенці, люди з особливими потребами. Усі вони зібрались, аби виробити стратегію Карітасу Європи на період до 2020 року, механізми її впровадження, а також сформулювати спільне бачення шляхів подолання бідності, соціальної несправедливості й ізоляції, конфліктів, порушення прав і ксенофобії – проблем, які стали викликом  для всіх країн сучасної Європи.

Україну на конференції представляли працівники Карітасу з Києва, Хмельницького та Дрогобича – Олена Федай, Дмитро Козловський та Людмила Смолень, які приїхали раз зі своїми підопічними – Оксаною Щекою, Марією Букавин та Ервіном Абібулаєвим. Історія кожного з них – приклад того, як самовіддана робота працівників програм допомоги Карітасу змінює життя людей, допомагає повірити в свої сили. Голос цих людей почули і в Європі, і, що особливо важливо, почули голос народу України, яикй зараз дуже потребує підтримки і розуміння.

Для Карітасу дуже важливим є факт залучення «низинної ланки» до процесу прийняття рішень, адже таким чином не лише є можливість розповісти широкому європейському загалу про проблеми потребуючих в Україні, а і залучати до суспільної діяльності і соціальної роботи, формуючи не споживачів, а активних громадян, здатних міняти країну. Ця конференція – приклад практичної реалізації такого підходу.

«Спогади про поїздку до Лурду залишаться у мене на все життя. Завдяки всесвітній мережі благодійних організацій Карітас я отримав можливість поспілкуватися з різними людьми, і мені було дуже важливо дізнатися про їхній досвід. Під час урочистого святкування 70-річчя Карітасу Франції я мав честь нести статую Матері Божої. Саме тоді я зрозумів, що не важливо, якою мовою ти говориш, а важливо, що ми працюємо над однією метою – творити милосердя! Дякую Карітасу України за можливість участі в регіональній конференції, – розповідає про свої враження Ервін Абібулаєв, підопічний Карітасу Хмельницький.

«На конференції я мала можливість відчути силу спільноти Карітасу, пізнати живу історію діяльності та досягнень організації. Кожен з чотирьох днів був для мене великою можливістю налагодити контакти та спільне бачення мінімізації проблем європейського суспільства, подолання бар’єрів мови та традицій. Найбільше мене вразило місце проведення конференції, Лурд ‒ місто славне та повне надії й віри паломників з усього світу і духовно окрилене місце. Структура конференції нагадувала майстерно злагоджений механізм, де кожен учасник мав можливість і духовного обміну в малих братствах; і формування шляхів вирішення проблем в робочих групах; і презентувати свою думку шляхом голосування на загальних блоках. Я щиро дякую всім, хто посприяв наданню мені такої можливості, яка змінила мене, розширила уявлення про те, що я роблю, та сформувала вектор мого подальшого руху», – відзначає соціальний працівник Карітасу Київ Олена Федай.

Конференція справила незабутнє враження і на вихованку Карітасу Київ Олену Щеку: «Завдяки цій поїздці я зрозуміла, що Карітас – це організація, яка займається ключовими питаннями не лише окремого міста чи країни, але й усієї Європи та світу. Для мене це був шанс по-іншому поглянути на цей процес. Я поспілкувалась з багатьма людьми, говорила про свою позицію й усвідомила, що мене не лише слухають, але й чують і прислуховуються. Мої враження важко описати, відчуттів та емоцій дуже багато, я вперше побувала за межами України, вперше на такому масштабному заході, ще й побувала в Парижі та Лурді. Тепер я розумію, що разом ми можемо багато».

Історії учасників конференції від України

Історія Ервіна

Ервін Абібулаєв – кримський татарин, народився в Узбекистані, куди була депортована його родина. На батьківщину повернулись лише наприкінці 80-х, побудував дім коло Керчі. Тут Ервін одружився, тут народились діти – Алан, Рінат та Еміль. У родини було невелике сімейне сільськогосподарське підприємство – вони вирощували худобу і птицю, продавали м’ясо і молоко. Бізнес йшов непогано (у господарстві було 20 корів молочної породи, близько 100 свиней і до 500 курей). Але У 2014 році, після російського вторгнення, Ервін з родиною змушені був покинути півострів і переїхати на материкову частину України, адже він не бажав отримувати російське громадянство. Почалися і телефонні дзвінки з погрозами, і моральний тиск та постійні суперечки з друзями і односельцями… Так родина опинилась у селі Лугове Ярмолинецького району Хмельницької області.

Зараз родина освоюється на новому місці – поки вісім осіб живуть у двох невеликих кімнатах і орендують приміщення, де вже почали розводити худобу і вирощувати жито та бобові. А ще мріють побудувати великий дім для всієї родини. Ервін не опускає руки – не просто відроджує свій бізнес, а й допомагає розвивати село односельцям, які вже висловили йому свою довіру – обрали депутатом сільської ради. Останні два роки родиною опікується Карітас, надаючи допомогу дітям, а також консультуючи і підтримуючи дорослих.

Історія Оксани

Оксані Щеці 20 років. Вперше вона переступила поріг Карітасу Києва 2008 року, відвідувала різноманітні гуртки, через два роки стала активним членом футбольної команди, з якою виграла всеукраїнські змагання з вуличного футболу. Зараз сюди ходять і два її братики. Оксана вже закінчила навчання, але не мислить свого життя без Карітасу – зараз вона тренує футбольну команду і працює як волонтер з підопічними, зокрема з дітьми переселенців зі сходу України.

«Завдяки Карітасу я навчилася жити, знаючи, що відповідаю лише за свої власні дії, а не вчинки своїх батьків. Я переживаю за свою родину. Тому хочу показати моїм братам, що я свого часу навчилась в Карітасі, щоб вони мали таку ж підтримку», – говорить Оксана.

Теги:

Генератори для лікарень Харкова
Актуальний збір
Генератори для лікарень Харкова
Збираємо на 10 потужних генераторів для безперебійної роботи медичних закладів
685,000 ₴ / 1,000,000
₴69%
342 донатори

-49 днів залишилось

Читайте також

05
Чер

Як руйнування Росією греблі змінило життя громад, підходи до водопостачання та бачення відновлення в Україні

Через три роки після руйнування Каховської ГЕС Україна винесла один із найболючіших уроків війни: вода є питанням національної безпеки.

Читати далі
01
Чер

Як інклюзивні простори та простори дружні до дітей стають місцем сили для дітей, молоді та їхніх родин 

«Тому що тут мої друзі, мене розуміють і мені тут добре»

Одна з учасниць інклюзивного простору в Миколаєві щотижня витрачає майже годину на дорогу до Карітас Миколаїв. Інша прокидається о п’ятій ранку, щоб точно не проспати, і вже о 8:30 чекає під дверима простору.

Читати далі
29
Тра

«Зі мною такого точно не станеться» — думка, яка, на жаль, часто стає початком пастки

Торгівля людьми — це жорстока реальність, ризики якої в умовах війни в Україні зросли в рази. Пошук роботи, вимушена евакуація, знайомства в інтернеті чи навіть волонтерство — усе це може приховувати небезпеку, якщо не знати головних правил безпеки.

Читати далі
05
Чер

Як руйнування Росією греблі змінило життя громад, підходи до водопостачання та бачення відновлення в Україні

Через три роки після руйнування Каховської ГЕС Україна винесла один із найболючіших уроків війни: вода є питанням національної безпеки.

Читати далі
01
Чер

Як інклюзивні простори та простори дружні до дітей стають місцем сили для дітей, молоді та їхніх родин 

«Тому що тут мої друзі, мене розуміють і мені тут добре»

Одна з учасниць інклюзивного простору в Миколаєві щотижня витрачає майже годину на дорогу до Карітас Миколаїв. Інша прокидається о п’ятій ранку, щоб точно не проспати, і вже о 8:30 чекає під дверима простору.

Читати далі
29
Тра

«Зі мною такого точно не станеться» — думка, яка, на жаль, часто стає початком пастки

Торгівля людьми — це жорстока реальність, ризики якої в умовах війни в Україні зросли в рази. Пошук роботи, вимушена евакуація, знайомства в інтернеті чи навіть волонтерство — усе це може приховувати небезпеку, якщо не знати головних правил безпеки.

Читати далі