У кожній з місцевих організацій мережі Карітасу України є люди, які щодня допомагають дітям рости, вчитися і почуватися у безпеці. Це педагоги і соціальні працівники, психологи і логопеди, аніматори та волонтери дитячих проєктів програми «Освіта, формація та захист дітей».
Спеціалісти Карітасу вміють підтримувати дітей та їхні родини, але й самі потребують підтримки. Саме для цього існують супервізії – зустрічі з психологами, де можна виговоритися, поділитися складним, знайти нові рішення та просто видихнути.
Розповідаємо, чому супервізія стала важливою складовою реалізації дитячих проєктів Карітасу, як вона допомагає зберігати внутрішній ресурс і чому відверта розмова між колегами іноді може стати найкращою терапією.
Що таке супервізія і навіщо вона потрібна
Супервізія, як практика з’явилась на початку XX століття у сфері клінічної психології та соціальної роботи в США та Великій Британії. У українській педагогіці супервізія з’явилась порівняно недавно – з реформою Нової української школи. Її мета – підтримати вчителів і допомогти їм розв’язувати щоденні професійні та емоційні виклики.
«Коли ми говоримо про супервізію для освітян, то варто зазначити на що саме буде спрямований вплив такої супервізії – в першу чергу це професійна підтримка педагога, а саме розв’язання труднощів щоденної діяльності, – пояснює Ольга Марченко, експертка програми «Освіта, формація та захист дітей» Карітасу України. – Така супервізія буде мати на меті профасилітувати зміни і сприяти саморозвитку. Основний, і на мою думку важливий чинник такої супервізії – це запобігання професійному вигоранню, на що нарікають багато педагогів».
На супервізійних зустрічах педагоги і соціальні працівники можуть ділитися труднощами, аналізувати ситуації, рефлексувати над методами роботи та отримувати допомогу від колег і досвідченого супервізора.
«Це не психотерапія, а форма професійної і психоемоційної підтримки, що запобігає вигоранню та сприяє розвитку, – підкреслює Ольга Марченко. – Для освітян, котрі незважаючи на усі виклики війни виконують свою функцію – виховання нашого майбутнього покоління, супервізія – це необхідний ресурс для відновлення».
Як працює супервізія у проєктах Карітасу
Програма «Освіта, формація та захист дітей» Карітасу України системно впроваджує супервізійні практики у своїх освітніх і психосоціальних проєктах. У 2025 році супервізії передбачені в рамках проєктів «Зміцнюємо Україну зараз» (SUN), «Готуємо дітей та молодь до майбутнього», «Процвітання крізь шторм» та «Стійкість і розвиток».
✅ У проєкті «Зміцнюємо Україну зараз» SUN супервізії проходять в онлайн-форматі та охоплюють усіх 68 працівників – від соціальних педагогів, які працюють в «Просторах щастя» у 15 школах Вінницької, Житомирської та Кіровоградської областей, до менеджерів проєкту та бухгалтеріїв. Заплановано 30 сесій по 3 години для загальної команди і 15 сесій по 2 години для спеціалістів з інклюзії, з якими працює окремий супервізор, досвідчений у сфері підтримки дітей з особливими освітніми потребами.
✅ 38 працівників проєкту «Готуємо дітей та молодь до майбутнього», який реалізується дев’ятьма місцевими організаціями Карітасу, вже пройшли супервізію. Команди психологів, логопедів, соціальних педагогів і соціальних працівників збиралися в офлайні, аби разом із супервізором відсторонено подивитися на свою роботу, розібрати складні ситуації та поділилися досвідом.
«Іноді ми настільки занурюємося в роботу, що вже не помічаємо, як втомлюємося або починаємо крутитися по колу з тими самими питаннями, – пояснює Ірина Пухняк, менеджерка проєкту «Готуємо дітей та молодь до майбутнього». – Супервізія – це можливість не залишатись із ними наодинці, подбати про себе і водночас стати кращим у своїй справі».
✅ У проєкті «Стійкість і розвиток» супервізія є ключовим елементом професійного супроводу вчителів. Від початку реалізації цього проєкту в заходах взяли участь 472 педагоги. З них 103 учасники відвідали групові супервізійні фасилітаційні сесії «Відкриті діалоги», а 51 учасник отримали індивідуальні супервізні консультації.
«За результатами опитування учасників проєкту, 95% педагогів вважають супервізію корисною та необхідною, а 87% відзначають її роль у профілактиці професійного вигорання, – зазначає Марина Мартиненко, менеджерка проєкту «Стійкість і розвиток». – Ці показники підтверджують, що регулярні супервізійні зустрічі не лише підвищують ефективність викладацької діяльності, але й допомагають педагогам залишатися емоційно стійкими у складних умовах сьогодення».
✅ У межах проєкту «Процвітання крізь шторм» Карітас Україна організовує цикл супервізій для працівників місцевих організацій Карітас Волинь, Карітас Львів, Карітас Полтава, Карітас Тернопіль і Карітас Хмельницький. Заплановано три сесії – одну офлайн і дві онлайн – для 25 учасників.
Крім того, у партнерстві з організацією Early Starters International заплановано провести окремий цикл із 10 супервізій, у якому візьмуть участь 30-35 осіб. «Ця організація, заснована в Ізраїлі, працює в багатьох країнах, допомагаючи дітям у кризових ситуаціях отримати доступ до безпечного та підтримувального освітнього середовища. Її фахівці добре розуміють український контекст – адже й самі мають досвід життя та роботи в умовах війни», – розповідає менеджерка проєкту «Процвітання крізь шторм» Ольга Аркуша.
Чому варто говорити про супервізію більше
В освітньому середовищі досі бракує розуміння ролі супервізії. Часто вчителі сприймають її як щось додаткове або формальне, хоча насправді це простір для розбору конкретних ситуацій, обговорення труднощів і пошуку рішень.
Карітас України бачить зростання попиту на супервізії – педагоги та соціальні працівники звертаються до Карітасу з проханням продовжити зустрічі навіть у період канікул. Щоб зробити цей процес ефективним, необхідно не лише проводити такі зустрічі, а і пояснювати їхню мету, залучати підготовлених фахівців і формувати культуру регулярної участі.
«На практиці ми бачимо, що ставлення педагогів до супервізій поступово змінюється, – розповідає експертка програми «Освіта, формація та захист дітей» Карітасу України Ольга Марченко. – Спочатку люди приходять без чітких очікувань, але вже після першої зустрічі починають формулювати власні запити, рефлексувати, шукати рішення. Це показує, що супервізія працює, коли є довіра, відкритість і розуміння, що це не контроль, а допомога. Саме тому важливо говорити про неї більше, навчати нових супервізорів і робити такі зустрічі системними».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати нашу діяльність з допомоги потребуючим – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/