Image

Інтерв’ю тижня

0 Comments


«Побороти торгівлю людьми можна лише у партнерстві»
18 жовтня європейські країни відзначили День боротьби з торгівлею людьми. Міжнародні організації ООН та ОБСЄ, як також громадські активісти, які працюють з цією проблемою в Україні, закликали українську владу ухвалити комплексне законодавство щодо протидії торгівлі людьми.



Координатор консультативного центру з протидії торгівлею людьми у Хмельницькому Вадим Яцишин розповів про те, як можна подолати цю проблему.
В Україні проблема торгівлі людьми стоїть надзвичайно гостро. У 2010 році там виявили 827 жертв торгівлі людьми. Головними країнами призначення при цьому були Росія та Польща, де люди використовувались на примусовій праці. Все більше жертвами цього злочину стають чоловіки, хоча торгівля жінками для примусової проституції досі вважається основною формою сучасного рабства.
– Міжнародні організації закликають до ухвалення комплексного законодавства щодо протидії торгівлі людьми. Що повинно включати це законодавство?
На мій погляд, воно повинно мати інструменти, які є зрозумілими всім, хто хоче подолати це явище. Воно повинно включати три аспекти щодо вирішення цією проблеми: криміналізація (має бути чітко прописана і зрозуміла всім), питання превенції (як повинні відбуватися заходи протидії і яким чином вони будуть представлені на широкий загал), реабілітація постраждалих (має бути узгоджені і зрозумілі всім форми, постраждалим потрібна допомога та їм байдуже: є на це законодавство чи немає).
– Ви вважаєте, що повинен бути спеціальний кодекс як частина загального законодавства?
Є достатня кількість міжнародних конвенцій, які можна об’єднати в один універсальний акт. Цей акт буде всім зрозумілий, буде виконуватись і законодавство буде приведено під той акт.
– Все частіше чоловіки становляться жертвами торгівлями людьми. Особливо в Польщі та Росії. В яких ще країнах використовують примусову працю українців?
З досвіду нашого регіону (праця з потерпілими, тими хто є в нашому обліку), люди потрапляли у рабство в Чехії, Австрії, Словаччині, Росії. Були випадки, що пов’язані з самою Україною. Тобто люди з маленьких міст потрапляли у трудову експлуатацію у крупних містах.
– Яким чином людям вдається позбавитися трудової експлуатації?
Ті люди, які експлуатують працівників потребують здорових людей, що здатні багато працювати і на яких не потрібні зайві витрати. Коли людина втрачає здоров’я, на неї вже не можна заробляти, то її можуть виштовхнути, навіть дати гроші на зворотній квиток.
– Як довго триває перебування у рабстві?
Людина, яка залучена у проституцію, може знаходитися в експлуатації сім років, бо потім втрачає зацікавленість. Експлуатація чоловіків триває два роки (це важкі роботи). А було що людина за три місяці роботи отримувала інвалідний стан та її викидали на вулицю.
– Чи можете поділитись досвідом, як ви боретеся на місцевому рівні з цим злом?
Дуже важливо зрозуміти, що побороти це явище не так легко навіть у партнерстві, вже не говорячи про поодиноку діяльність. Перше що треба зробити – налагодити співпрацю зі всіма  хто займається цією сферою. В нашому регіоні є добра співпраця зі службою зайнятості. Міжнародні організації включаються в цю роботу і підтримують нас фінансово та консультативно. Наприклад, Карітас України, Міжнародна організація з міграції – це організації дають нам можливість  зрозуміти, що ми можемо побороти це явище.     
 
Дивитись відео (“Голос Америки”).

Categories: Новини

Залишити відповідь