Image

«Від жодного з 40 мільйонів українців ми не отримуємо фінансової підтримки на роботу з дітьми трудових мігрантів», – Зоряна Лукавецька

0 Comments

05.09.13, Україна
Нещодавно у Львові відбулась заключна конференція проекту «Мережа соціальних центрів для дітей трудових мігрантів», який виконується Карітасом України з 2010 року. Метою заходу було підвести підсумок трирічної діяльності, ідентифікувати уроки з проведеної роботи, обмінятись досвідом, обговорити перспективи розвитку дитячих соціальних центрів в регіональних організаціях Карітасу України.

У конференції, що відбулась 22-23 серпня, взяли участь близько 25 працівників дитячих соціальних центрів проекту Карітасу України допомоги дітям трудових мігрантів, а також працівники Комісії у справах міграції УКГЦ, працівники Українського Католицького Університету, працівники центрів практичної психології і соціальної роботи Івано-Франківської області – загалом майже 40 спеціалістів соціальної роботи з потребуючими дітьми.

Про досвід і специфіку роботи із дітьми трудових мігрантів, перспективу розвитку такої діяльності, географію і фінансування проектів допомоги потребуючим дітям і молоді ми вирішили спитати в Зоряни Лукавецької, координатора Карітасу України по роботі із потребуючими дітьми, молоддю і сім’ями.

– Якою є динаміка діяльності Карітасу України по опіці потребуючими дітьми, молоддю і сім’ями за останні 5 чи навіть 12 років? З чого почалась робота з дітьми трудових мігрантів і чому?

Карітас України розвиває послуги у сфері опіки та допомоги дітям, молоді та сім’ям, змінюючи свої підходи відповідно до змін соціального простору. Така робота триває понад 12 років. Ми стежимо за потребами та викликами, які є у суспільстві, шукаємо можливості відповідати та реагувати на ці виклики. Саме тому проект по роботі із дітьми трудових мігрантів був розпочатий у 2008 році. Нова цільова група, з якою ми вирішили працювати, виявилась дуже важливою та вразливою, і, на жаль, в той час абсолютно неохопленою жодними соціальними та психологічними послугами.

Міграція українців стала загальноприйнятою реальністю, про яку усі знають і широко обговорюють, проте не надають цьому належної уваги. 65-70% мігрантів, особливо на Західній Україні, – це жінки. Цей факт ще більше посилює негативні наслідки міграції: послаблюються сімейні зв’язки, погіршується демографічна ситуація, змінюються гендерні ролі у сім’ї та суспільстві. Особливо від міграції батьків страждають діти, які важко переживають вимушену розлуку, позбуваються повноцінного виховання і турботи.

Проблема так званих «дистантних» сімей і дітей, що виростають без батьків, можливо, і не має прямого впливу на ситуацію в Україні сьогодні, проте буде мати серйозні наслідки вже через декілька років, – коли більшість дітей трудових мігрантів виростуть та будуть шукати свого шляху у житті, будуватимуть власні сім’ї.

– Що особливого озвучила нещодавня конференція у Львові?

Насамперед під час конференції кожен із 7 соціальних центрів для дітей трудових мігрантів представив свої результати роботи у вигляді коротких доповідей: Івано-Франківськ, Коломия, Дрогобич, Нововолинськ, Броди, Борислав, Стрий. Підсумовуючи ці доповіді, кожен із центрів за 3 роки діяльності проекту надав послуги в середньому 150-200 дітям та молоді, також користь від проекту отримали непрямі користувачі – батьки, опікуни, педагоги – орієнтовно 200 осіб в кожному з міст. Це колосальний досвід, який повинен як акумулюватись, так і розповсюджуватись.

– Якими є Ваші підопічні – діти трудових мігрантів? В чому вони потребують допомоги?

Основні проблеми у дітей, з якими зіткнулись працівники в усіх центрів, одинакові:

  • нестабільний психоемоційний стан дітей (тривожність, схильність до конфліктної поведінки та агресії, надмірна вразливість, замкнутість, низький рівень самооцінки);
  • труднощі дітей в соціальній адаптації (відсутність практичних навичок у повсякденному житті та відсутність мотивації до створення власної сім’ї);
  • невміння усвідомлювати відповідальність за власні вчинки.
  • труднощі у взаємостосунках з найближчим оточенням (сім’я, родичі, однокласники, вчителі) та засвоєння соціальних ролей у міжособистісних стосунках;
  • знецінення людських цінностей (перевага матеріальних цінностей над людськими);
  • труднощі у навчанні, проблема у професійному самовизначенні;
  • невміння організовувати проведення вільного часу.

– Хто ще в Україні працює з дітьми трудових мігрантів і як ви пересікаєтесь?

Системно – ніхто, хіба епізодично і дотично деякі недержавні організації. Саме тому протягом попередніх 3 років надаючи практичний психологічний і педагогічний супровід дітям і молоді, батьки яких перебувають на заробітках, ми одночасно здійснювали дослідження цієї дещо відмінної групи користувачів, робили для себе висновки, які лягали в основу наших підходів у роботі, а також доносили цю інформацію до інших залучених до роботи з дітьми та молоддю структур, служб та громадських організацій.

Зокрема, представники Карітасу у 2009 році провели пробне експертне опитування щодо кількості та проблематики дітей трудових мігрантів по усіх школах міст, де виконувався на той час проект. Це дало нам вихідні дані щодо обсягу та специфіки потреби у наших послугах. На основі власного досвіду індивідуальної та групової роботи із даною цільовою групою, працівники центрального і регіональних організацій Карітасу України неодноразово виступали на науково-практичних конференціях, присвячених темі трудової міграції та круглих столах, як на національному рівні, так і в регіонах виконання проекту.

– Зоряно, а чи існують якісні та кількісні показники, що 3-річна робота з дітьми трудових мігрантів в Україні здійснила важливі суспільні зміни?

Так, звичайно! За узагальненими підрахунками за 3 роки послугами наших центрів скористалось близько 1000 осіб. Під час виконання проекту командами було запроваджену систему моніторингу досягнутих у роботі результатів, і хоча цю систему оцінки все ще потрібно вдосконалювати та систематизувати, проте вже можна деякі висновки робити і на основі вже проведеної самооцінки. А саме:

– У 75% дітей, які мали до початку участі у проекті занадто високий рівень тривожності, депресивний стан, надмірну замкнутість, після тривалої участі у заходах проекту спостерігається зниження цих показників.

У 78% дітей, які мали раніше неадекватну самооцінку, замкнутість, пасивність, або ж навпаки надмірну переоцінку власної особистості та конфліктну поведінку, на завершення проекту спостерігається її нормалізація, діти навчились поважати себе та інших, нормально сприймати свої позитивні та негативні сторони та інших людей, подолали страх і замкнутість, навчились взаємодіяти в колективі інших дітей, ділити та перебирати на себе ті чи інші обов’язки та повноваження в групових діяльностях, навчились розуміти свої емоції та поводитись із ними.

– У 79% дітей, які мали труднощі у стосунках та взаєминах із родичами чи однолітками, на кінець проекту спостерігається покращення у взаєминах – діти та дорослі навчились у спокійний спосіб вирішувати побутові конфліктні ситуації, покращилось взаєморозуміння.

– У 70% дітей, які мали раніше проблеми із навчанням, покращили свою успішність та більше вмотивовані до навчання та пізнання.

– 50% підлітків, які не мали жодних уподобань та орієнтирів для свого подальшого майбутнього щодо професії, визначили для себе професійну сферу, де б хотіли продовжувати навчання або спробувати працювати.

– 78% дітей та молоді, які мали брак побутових навичок, не вміли самостійно подбати про себе та вирішити власні побутові завдання, отримали необхідні знання та навички.

– 75% дітей та молоді, які на початок проекту не займались жодним видом спорту, переважно проводили свій вільний час за комп’ютерними іграми та телевізором, навчились організовувати своє дозвілля корисно та цікаво, почали займатись активними видами відпочинку, зацікавились якимось із видів спорту чи творчості, записались у гурток чи секцію за інтересами.

– А як, власне, виглядає проект допомоги дітям трудових мігрантів Карітасу України?

Діяльності, які були проведені в рамках проекту, це групові активуючі заходи, ігри, тренінги, інші групові заняття для згуртованості, корегування самооцінки, розвитку комунікативних вмінь, відкриття внутрішніх ресурсів, розвитку толерантності, також діяльності, що спрямовані на навчання відповідальності, інформаційні та просвітницькі заходи на різні тематики, актуальні для дітей та молоді відповідного віку, індивідуальний психологічний та педагогічний супровід, інформаційні заходи для батьків та опікунів, створення можливостей різноманітного активного та корисного дозвілля, спортивні заходи, туристичні походи, поїздки, що сприяють згуртованості, мотивують до пізнання, створюють умови для прояву власних вмінь та навиків, організація таборів, наметових містечок, де діти та молодь вчаться відповідальності, командної поведінки та конструктивних способів вирішенні побутових завдань та конфліктних ситуацій.

– Назвіть, будь ласка, основні підсумки заключної конференції проекту «Мережа соціальних центрів для дітей трудових мігрантів»

На завершення проекту, усі команди (примітка – Івано-Франківськ, Коломия, Дрогобич, Нововолинськ, Броди, Борислав, Стрий) прийшли до висновку, що дана специфічна цільова група обов’язково повинна бути включена у цільову групу для психологів та соціальних працівників, оскільки багато дітей та молоді, чиї батьки перебувають на заробітках, переживають сильний стрес та потребують допомоги у вирішенні тих чи інших проблем. Проте не вірно буде продовжувати виокремлювати дітей трудових мігрантів серед інших, оскільки сам факт, що батьки є трудовими мігрантами, не означає, що сім’ї чи дитині потрібна особлива допомога, тим більше відокремлення від інших дітей їх віку і звичного оточення.

Інше – це розуміння, що необхідне запровадження більш чіткішого часового рамкування користувачів проекту, для того, щоб вони були більш ціленаправлені на вирішення конкретних проблем, проявляли більше активності у їх вирішенні, а також для того, щоб запобігти звиканню та маніпуляції з боку користувачів та їхніх батьків.

Ще один висновок – слід додати до діяльностей соціальних центрів такі заходи, як школа фінансової грамотності для дітей та молоді, оскільки майже усі підлітки та молоді люди не вміють розпоряджатись коштами, якими вони володіють, не знають їхньої вартості, витрачають їх бездумно та часто на шкоду власному здоров’ю, що часто породжує образу батьків на дітей та погіршення взаємостосунків, а також не сприяє компетентності у самостійному житті у майбутньому.

Також в рамках конференції по роботі із дітьми трудових мігрантів відбувся 4-годинний тренінг на тему «Арттерапевтичний підхід в індивідуальній та груповій роботі з дітьми трудових мігрантів», який провела Марія Соломатіна, спеціаліст міжнародного гуманітарного центру практичної психології «Розрада». І це трапилось невипадково – працівники Карітасу визнають високу цінність терапії мистецтвом та іншими інтерактивними методиками, як інструменти соціальної роботи з потребуючими дітьми і молоддю.

Під час конференції також було обговорено участь регіональних команд проекту Карітасу України у підготовці посібника для соціальних працівників та педагогів, які працюють із дітьми трудових мігрантів, який готують до друку Комісія у справах міграції УГКЦ та Комісія у справах освіти і виховання УГКЦ. Статті від Карітасу ляжуть в основу практичної частини посібника та ілюстративного матеріалу застосування тих чи інших підходів у роботі.

– А що, окрім роботи з дітьми трудових мігрантів, нині включає в себе робота Карітасу України по наданню допомоги потребуючим дітям і молоді, сім’ям?

Сьогодні така діяльність включає в себе роботу 5 соціальних центрів по мобільній роботі з молоддю (Київ, Донецьк, Львів, Хмельницький, Тернопіль), 7 соціальних центрів по роботі з дітьми трудових мігрантів (Івано-Франківськ, Коломия, Дрогобич, Стрий, Борислав, Броди, Нововолинськ), заклад освіти і опіки для дошкільнят (Львів), 2 пілотні проекти соціального житла (Тернопіль і Донецьк), також адресну допомогу потребуючим дітям, молоді і сім’ям.

За 2012 рік більше 1000 осіб перебували під опікою денних соціальних центрів для роботи з дітьми і молоддю й отримали допомогу у подоланні власних життєвих труднощів, ще декілька сотень потребуючих отримали консультаційну чи адресну допомогу. Ще понад 150 дітей дошкільного віку та 65 родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, протягом 2012 року скористались послугами закладу для дошкільнят «Кризовий центр «Діти вулиці» у Львові.

– І останнє. За чий кошт відбулась ця конференція і взагалі робота в Україні з дітьми трудових мігрантів? Чи є зацікавлення самими українцями у вирішенні такої проблеми?

І підсумкова конференція, і 3 роки роботи з дітьми трудових мігрантів ведуться за кошти закладені у бюджеті проекту «Мережа соціальних центрів для дітей трудових мігрантів», який підтримують Карітас Іспанії, Карітас Франції і Карітас Швейцарії. На жаль, від жодного з 40 мільйонів українців ми не отримуємо фінансової підтримки на роботу з дітьми трудових мігрантів.

Categories: Новини

Залишити відповідь

uk Ukrainian
X
%d bloggers like this: