13.07.2016, Маріуполь
У мешканців буферної зони багато проблем, котрі вирішити самотужки неможливо, відновлення зруйнованих будівель є саме такою проблемою. Саме з метою допомоги потребуючим, Карітас восени 2015 року розпочала моніторинг пошкоджень приватних будівель та соціальних об’єктів у буферній зоні, і вже на початку 2016 року була взята у роботу з відновлення мар’їнська спортивна школа.
«У дах спортивної школи влучила міна, саме у спортивному залі, – звісно, що дах біло суттєво пошкоджено, а також пошкоджені вікна. Ми вирішили відремонтувати цю спортивну школу у рамках проекту підготовки до зими від Карітасу Австрії» – отець Ростислав Спринюк, директор Карітасу Маріуполь, пояснює чому вирішили ремонтувати саме спортивну школу – «Небагато чим можна зараз займатись дітям у Мар’їнці, отже дуже важливо підтримати дитячий спорт у цьому містечку. Дуже багато дітей і до сьогодні ходять до цієї спортивної школи».
Протягом двох тижнів тривали ремонтні роботи з відновлення даху будівлі та встановлення нових вікон із захисною плівкою. Паралельно проводився моніторинг та встановлення вікон у приватних оселях мешканців Авдіївки, Мар’їнки, Красногорівки, Чермалику та Талаківки.
Представники Карітасу Маріуполь відвідували кожну родину, що потрапила до списку на заміну вікон, – необхідно було переконатися, що ці люди справді не можуть самотужки полагодити зруйноване. «На жаль, ми не можемо допомогти кожному – людей, що зазнали втрат майна, дуже багато. Але ті, в кого є куди переїхати зі зруйнованого будинку, чи є можливість власним коштом відновити оселю, можуть зачекати. Проте є сім’ї, що понад рік живуть у напівзруйнованих хатах, у яких замість вікон – фанера, дошки або залізні листи. Наша мета допомогти в першу чергу їм», – зазначає отець Ростислав.
Майже за півроку понад 700 родин з Мар’їнки, Красногорівки, Авдіївки, Чермалику, Гнутового та Талаківки отримали нові вікна в своїх оселях.
«Ну, слава Богу, сама жива залишилась – я у своїй кімнаті сиділа. А прилетіло у коридор – все рознесло – і кухню, і ванну кімнату, і вхідні двері. Всі вікна повилітали. Мене, як сиділа, так і засипало склом, речами різними», – витирає сльози 81-річна Марія Семенівна. Вона живе у старій частині Авдіївки, що постійно потрапляє під обстріли. П’ять вікон у будинку Марії Семенівни замінив Карітас-Маріуполь за проектом Cordaid. «Цей будинок ми разом з чоловіком побудували 50 років тому. Як його тепер відновлювати? В мене майже вся пенсія на ліки іде. Дякую вам – вікна поставили, хоч сонячне світло буде у домі»
Через бойові дії та велику кількість переселенців значне навантаження лягає і на інфраструктуру відносно мирних міст. Заступник головного лікаря онко-диспансеру Ніна Недвіга розповідає про реалії, у яких опинилася міська онкологія: «Маріупольський міський онкологічний диспансер з початку конфлікту став обласним. Зараз ми обслуговуємо 7 сільських районів півдня Донецької області та переселенців, що мешкають у самому Маріуполі (а це близько 80 тисяч осіб) Кількість хворих, що з початком війни лікуються у стаціонарі маріупольського онко-диспансеру, збільшилась на 50%. Місць не вистачає. Ми змушені переводити на амбулаторне лікування всіх, хто здатен ходити і не потребує постійного нагляду лікарів». З огляду на це у рамках спільного проекту Карітасу Маріуполь, голландської католицької організації Cordaid та ООН було відремонтовано хірургічне відділення маріупольської міської онко-клініки, що дозволило збільшити кількість місць у стаціонарі диспансеру.
Проекти з реконструкції соціально важливих об’єктів тривають. І вже розпочато ремонт жіночої консультації 2-ї маріупольської міської лікарні за фінансової підтримки Карітасу Німеччини.
Tags: