Чи дійсно лише держава відповідальна за соціальну інтеграцію інвалідів в Україні?

16.12.11
Нещодавно Карітас Київ спільно з київським міським благодійним фондом «Фудбенк» відвідали 40 родин інвалідів та передали їм продуктові набори. Відвідини інвалідів здійснили працівники проекту «Домашня опіка» під керівництвом координатора проекту Осадчої Ольги. Завдяки цим посвяченим соціальним працівникам протягом багатьох років у Києві ведеться опіка над десятками пристарілих самотніх людей.

Директор місцевого Карітасу о. Роман Сиротич розповідає, що цей захід припав на час святкування Дня інваліда, але по-суті такої прив’язки не мав. Адже вшановувати і допомагати людям у якісь визначені дні і свята не є принципом роботи Карітасу. «Потребуючі люди щодня чекають опіки і розуміння у свій бік, підтримки та й просто надання їм можливості мати такі самі права, інтереси, можливості, які мають інші оточуючі їх люди,» ? каже о. Роман, що впродовж багатьох років працює у благодійній сфері.

3 грудня українське суспільство вже тринадцятий раз зі світовим співтовариством відзначає Міжнародний день інвалідів. Історія його виникнення почалась у 80-х роках минулого століття, коли Організація Об’єднаних Націй оголосила 1983-1992 роки десятиліттям інвалідів. Створена програма дій була підписана 3 грудня 1992 р. (резолюція 47/3), і саме цю дату Генеральна Асамблея проголосила Міжнародним днем інвалідів. Стандартні правила для забезпечення рівних можливостей для інвалідів були прийняті на засіданні Генеральної Асамблеї ООН 20 грудня 1993 р. (резолюція 48/96). За прийняття цієї резолюції проголосувала й Україна.

Сьогодні, за даними Міністерства праці та соціальної політики, в Україні мешкає 2 мільйони 47 тисяч інвалідів, з них 153 тисячі — це діти віком до 18 років. І з кожним роком спостерігається тенденція до збільшення цієї цифри. Причини різні: це й екологія, низький рівень життя населення, травматизм на виробництві, ДТП, високий рівень захворюваності.

«Злоякісні пухлини щорічно вибивають із повноцінного життя тисячі людей і «записують» їх у лави інвалідів, рівень захворюваності туберкульозом також постійно зростає . А найстрашніше, що інвалідність щороку в нашій державі «молодшає» — збільшується кількість хворих немовлят, хворіють молоді люди працездатного віку.

Суспільство мусить нині консолідувати свої сили і запобігати такій неадекватній ситуації, коли інвалідність «молодшає» і поширюється величезними кроками. Так само, ? як то не парадоксально, ? збільшується і стигма у суспільстві. В час особливо дивної державної нестабільності саме громадські і благодійні організації, молоді активісти і також суспільні групи повинні протистояти таким нездоровим тенденціям.

Карітас України впродовж багатьох років опікується інвалідами в рамках проектів «Домашня опіка» і «Соціальна інтеграція та реабілітація людей з особливими потребами», віднедавна розпочав також до фінансування лікування онкохворих дітей у Львові, також регіональні організації по можливості надають адресну допомогу потребуючим важкохворим людям.

Ми маємо досвід і системне бачення підтримки їх у матеріальному, соціальному, психологічному і духовному плані», ? коментує ситуацію по соціальній включеності інвалідів в Україні генеральний секретар Карітасу України Анатолій Козак.