Баба Шура живе в Золотому, але на такому висілку, що ніби й не в Золотому. Наша машина намертво сіла в сніг на півдорозі, й довелося йти пішки.
Дорогою до сиротливої хатини на пагорбі волонтерка Ірина розповідала про свою роботу та про свою підопічну Олександру Шульгіну. Жінка, якій майже вісімдесят років, живе сама. І то б нічого, що сама, бо ледачою ніколи не була та ще й вірші пише – улюблене захоплення якось розраджує. Але після перенесеного інсульту, тіло погано слухається бідолашну.
Аби підтримувати здоров’я в більш-менш нормальному стані, жінці потрібно постійно приймати ліки. Холодну пору року пані Олександрі переживати дуже тяжко. Вижити допомагають добрі люди, які ще пам’ятають її, як перукарку Шуру – хто відерце вугілля принесе, хто дровами поділиться. Паливо баба Шура економить – розпалює піч ближче до ночі, щоб хоч трохи тепліше було спати.
Паливні брикети від Акції “Папа для України” привезла команда Сaritas Краматорськ. Хвора літня людина, що майже весь час перебуває на самоті, рада найменшій краплині уваги – читала нам свої вірші, розповідала про свої туги, згадувала молодість, а на прощання не втримала сліз…